"Програма діяльності уряду Дениса Шмигаля вирізняється безмежним лукавством і дурістю".

Про це у ФБ пише директор Інститут розвитку економіки України Олександр Гончаров.

Олександр Гончаров: "Зовсім не ясно з цього документа (мається на увазі - Програма діяльності уряду), що вибрала команда Шмигаля: не допустити спалаху коронавіруса чи обвалити економіку з подільшим зубожінням українців? Адже всі ті заходи, які вони збираються реалізувати, - це всього лише дрібні брижі на тлі тієї щораз більшої хвилі кризи, яка насувається.

І є два об'єктивних процеси, з якими Кабмін досі нічого не може зробити:

- перший процес - попит на наших ринках стрімко падає і дальше його підтримувати за рахунок кредитування неможливо. Та й НБУ вперто тримає облікову ставку на рівні 10%! Відповідно, боргове навантаження на наші домогосподарства і ФОПи продовжує швидко рости.

- другий процес - щораз більший обсяг проблемних активів банків. Річ у тому, що ті фізичні та юридичні особи, що раніше взяли кредити в розрахунку на майбутній попит, тепер через відсутність попиту ці кредити повернути не зможуть. І обсяги такої проблемки - колосальні.

Плюс до цього ми маємо знецінення гривні до "американця", високу інфляцію і продовжується рецесія. І тепер спитати б, чому Кабмін Д. Шмигаль не хоче підрахувати в якихось одиницях, зрозумілих для пересічних громадян, скільки втраили доходів конкретні українці? Наскільки менше тепер звичайні люди можуть купувати необхідні їм продукти, речі і ліки? Наскільки сильно втрачена впевненість в завтрашньому дні? На жаль, в цій програмі Кабміну ми не знайдемо відповіді на ці питання.

Хоча вже ні для кого не секрет, що у нас катастрофічне становище в промисловості і АПК. Але, очевидно, Денис Шмигаль міцно вбив собі в голову те, що в Україні є величезні запаси природних ресурсів, включаючи найкращий в світі чорнозем, а також є велика кількість неприватизованих стратегічних держпідприємств. Тому дуже складно нашій владі в поточній ситуації зважитись на ще щось, окрім як на приватизацію і розпродаж природних багатств.

Словом, важко Шмигалю змушувати себе щось ще робити, коли можна просто займатися розпродажем народного «фамільного срібла» і випрошувати нові кредити за кордоном. Для цього можна і розігнати по домівках тямущих і компетентних українців. А як інакше? Гроші ж вже ляльководи "заплатили". Що ж, як то кажуть, війна війною, а розпил «бабла» за розкладом. Ну, а програма - це відверте перекладання проблем і труднощів на український бізнес і роботяг, кому і варто було б реально допомогти. На ділі - податкова і кредитна петля".