Українське суспільство на сьогодні значною мірою об’єднує прагнення зберегти державний суверенітет в протидії російській агресії.

Але після війни постане питання, як і на якій ідеологічній основі можна згуртувати країну? Це зробити буде непросто, бо в Україні зберігаються різні стереотипи регіонального відчуження як інерція совкових часів та результат відсутності адекватних підходів до регіональної політики та національної безпеки вже в часи незалежності. Бо тривалий час багато-хто робив кар’єру на регіонально-політичному протистоянні, а зовнішні середовища, насамперед московські, діяли так, щоб розірвати єдину країну. В державі не було сформовано базових ідеологічних засад, а тому багато-хто в світі та Україні розглядав нашу державу як простий уламок колишньої совкової імперії.

Отже, які засадничі ідеологічні принципи можна покласти в основу об’єднання всіх громадян? Насамперед такі, які спиралися б на об’єктивні чинники, що сформували Україну як окрему країну та державу й виходили б з об’єктивних потреб життєдіяльності українського суспільства. А що визначило самобутність України як окремої країни? Це насамперед географія та оригінальна культура українського народу. А що визначило державно-політичне самовизначення України? Це насамперед тривалі історичні прагнення українського народу до створення своєї держави. І що з цього випливає? А те, що Україна є національною державою, український народ є державотворчим в Україні, а відповідно українська мова й українська культура є інтегруючими для всього суспільства. Отже, ці засадничі принципи доцільно зафіксувати і в Конституції України.

Але в нашій державі, окрім етнічних українців, проживають представники інших етнічних груп. І ті з них, які вважають Україну своєю батьківщиною і лояльні до української держави, разом з українським етносом формують єдину українську політичну націю. І традиції співжиття в умовах національної держави всіх етнічних спільнот і груп – це основа і культурної цілісності, і водночас регіонально-культурної різноманітності України. І одна з вагомих засад єдності громадян усіх регіонів.

Водночас кожне суспільство, у тому числі й українське, потребує вирішення об’єктивних потреб життєдіяльності. Це різноманітні потреби (освітні, культурні, інформаційні та ін.). Але так чи інакше провідне значення мають економічні проблеми. І їхнє вирішення потребує забезпечення максимальної зайнятості всього працездатного населення й гідної оплати праці. А яка економічна концепція у змозі забезпечити вирішенню таких економічних проблем? Це насамперед реалізація принципів економічного націоналізму.

Проте вирішення внутрішньо-українських питань буде безпосередньо залежати від міжнародно-політичної ситуації в світі. А що визначає сучасну геополітичну ситуацію в світі? Це насамперед різні типи геополітичної свідомості провідних середовищ, серед яких в останні десятиліття особливо зросла впливовість глобалізму та імперіалізму, в основі яких прагнення до етнокультурної уніфікації світу, намагання конструювати різні штучні, переважно наддержавні територіально-політичні проекти, особливі соціальні відносини, культурні цінності і навіть «нову людину» загалом. Водночас зберігає свою впливовість національно-державницький тип геополітичної свідомості, який виходить з інтересів життєдіяльності етнонаціональних спільнот та країн, природного характеру етнокультурної різноманітності світу. Цей тип геополітичної свідомості фактично сформував сучасну політичну карту світу, а система національних держав є природною основою світового територіально-політичного устрою.

Отже, опорою національно-державницького типу геополітичної свідомості є національно-консервативна ідеологія, яка спирається на етнокультурні традиції, об’єктивні територіально-політичні процеси, виходить з життєвих інтересів етнічних спільнот і груп. І що важливо: вона у змозі ідейно й інтелектуально протистояти різним штучним й уніфікаторських проектам, реально позначити місце суверенних країн в територіально-політичній організації світу, забезпечити оптимізацію їхніх відносин.

Утвердження в Україні національно-консервативної ідеології може започаткувати її ренесанс спочатку в Центрально-Східній Європі, а згодом і в межах усієї європейської цивілізації, надавши їй новий імпульс в соціально-політичному та культурному розвитку.

Мирослав Дністрянський, Фейсбук.