Сьогодні, 5 жовтня 2020 року виповнюється 111 років від дня народження видатного українського поета, прозаїка, перекладача, літературознавця, громадського діяча Богдана-Ігоря Антонича.

Учора у Бортятині на відзначенні дня народження Богдана-Ігоря Антонича відбулись урочистості за участі заступника голови Львівської ОДА Івана Собка, пише пресслужба Львівської ОДА.

«Внесок Богдана-Ігоря Антонича у національну та світову культуру – це то фундамент, на якому варто будувати наше суспільство. Вплив його творчості і таланту на збереження та подальший розвиток традицій важко переоцінити. Цього року в межах програми розвитку культури скерували близько 60 тисяч Музею-садибі родини Антоничів на оновлення експозиції. Наступного року музей теж може розраховувати на фінансову підтримку з обласного бюджету», - зазначив Іван Собко.

У музеї-садибі також відбулось відкриття осінньої виставки живопису від Богдана Рожака«Малярство. З усіх людей найбільше я щасливий...».

Окрім того,  сьогодні представники Музею-садиби Антоничів, громадськість та представники обласного товариства «Лемківщина» зібралися, щоб покласти квіти до пам‘ятника Богдану-Ігорю Антоничу, що на вулиці Городоцькій, 50. Квіти до пам‘ятника видатному поету поклав і заступник голови облдержадміністрації Іван Собко.

6-7 жовтня у Музеї-садибі родини Антоничів (філія Львівського музею історії релігії), заплановане проведення ще низки заходів, які приурочені 111-й річниці від дня народження Богдана-Ігоря Антонича: зустрічі, презентації, поетичні читання, майстер-класи.

Довідково:

Народився на Лемківщині 5 жовтня 1909 року в родині греко-католицького священика. Навчатися почав ще вдома, під наглядом приватної вчительки. З одинадцяти років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. У середині 20-х років родина Антоничів переїхала у село Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області). Богдан-Ігор часто приїжджав до батьків, певна частина творів поета була написана саме у Бортятині. 1928 року Антонич вступає на філософській факультет Львівського університету Яна Казимира, де вивчає польську філологію. Під час навчання поет пірнає в літературне та громадське життя Львова, приєднується до гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти», починає наполегливо досліджувати українську мову. 1931 року вперше опублікований вірш поета у журналі «Вогні», за яким слідувала ще низка публікацій. Також Антонич виступав з доповідями про українську та іноземні літератури, працював над перекладами, рецензіями, сатиричними фейлетонами та пародіями, почав новелу «Три мандоліни» та повість «На другому березі». Певний час редагував журнал «Дажбог» та спільно з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Крім літературної діяльності Антонич займався художнім мистецтвом, грав на скрипці та мріяв про кар’єру композитора. Після низки важких хвороб поет помер на 28-му році життя. Через політику радянської влади його твори були забуті на кілька десятиліть. Сьогодні вірші Богдана-Ігоря Антонича перекладені багатьма мовами світу.