Перехід на децентралізовану модель розвитку ще гостріше поставить перед містами та регіонами питання вибору стратегії економічного розвитку. І тут мене не може не хвилювати ситуація у Львівській області та Львові, які через об’єктивні і суб’єктивні причини так і не спромоглися стати не те що лідерами економічного розвитку України, але зайняті якісь тверді позиції.

А почалося все з великих економічних провалів впродовж 90-х років, коли значною мірою через безвідповідальність та непрофесіоналізмбуло зруйновано основи місцевої промисловості та сільського господарства. Якщо в середньому по Україні обсяги промислового виробництва з 1990по 1998 рік зменшилися на 52%, то у Львівській області – аж на 78%.

Особливо прикро, що краху зазнали перспективні наукомісткі машинобудівні заводи, а одні горе-експерти почали говорити, мовляв, «це добре, що в нас впала велика промисловість, ми відразу побудуємо постіндустріальне суспільство», інші – «нам не потрібна промисловість, бо нас економічно витягне туризм і малий бізнес».І в результаті регіон став провідним постачальником великої кількості працівників для інших країн, а економічний потенціал так і не вдалося відновити.

І що важливо: це не лише економічні втрати, але й політичні й культурні. Адже, якби на Львівщині та в Галичині загалом відбулося суттєве економічне піднесення, то і в українській політиці, і в українській культурі ситуація була б іншою.

Тому зараз так важливо відкинути різні ілюзорні уявлення і на всіх рівнях ставити питання про необхідність великих інвестиційних проектів саме в наукомістку промисловість, агробізнес, які єдині реально спроможні забезпечити створення потрібної кількості нових робочих місць та потягнути за собою розвиток інших галузей.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка

Фото - один із цехів зруйнованого ЛАЗу, firstsocial.info