Російська Федерація вимагає від України прискорити надання ОРДЛО особливого статусу й імплементувати у законодавство формулу Штайнмаєра. Натомість Київ буде ухвалювати рішення щодо політичної складової Мінських домовленостей, виходячи з результатів місцевих виборів.

3 липня в Берліні відбулася чергова зустріч у нормандському форматі, яка мала проміжний характер. Російська Федерація вимагала від української сторони звіту щодо взятих на себе зобов’язань під час нормандської зустрічі у грудні 2019 року.

Під час зустрічі у грудні Росія продемонструвала готовність до компромісів, зокрема в питаннях обміну військовополоненими – погодилася на низку обмінів і вирішила питання розблокування газопостачання. Малися на увазі борги "Газпрому". Власне, тоді ж і зникло питання щодо накопичених «Л/ДНР» боргів за газ. Тобто, РФ дала сигнал Україні, що в разі ухвалення змін до Конституції з імплементації "формули Штайнмаєра" і статусу тимчасово окупованих територій Донбасу, Кремль відповість Києву економічними преференціями і послабленням тиску по лінії військового протистояння.

Однак зауважу, що під час зустрічі 3 липня, позиція Росії була надто жорстка і категорична.

Російська сторона в ультимативній формі зажадала від України виконання взятих на себе зобов’язань і виставила їй чіткий дедлайн – відзвітувати про результати уже 7 липня під час зустрічі ТКГ у Мінську. Інакше РФ пригрозила взяти на "паузу" як нормандський формат перемовин, так і подальші поступки у питаннях припинення вогню й обміну полоненими. Одночасно, напередодні зустрічі нормандської четвірки 3 липня, Москва перекинула в "Л/ДНР" батальйонно-тактичну групу. Фактично, це дипломатичний та військовий тиск.

Крім того, напередодні зустрічі у Берліні, Росія почала використовувати на Донбасі сталу практику шантажу військовою силою.

За останні дві доби на Донбасі зросла кількість обстрілів – з 4-х до 20-ти на добу і більше. Спостерігається ескалація напруги. Росія дає чітко зрозуміти, що в разі невиконання Україною взятих на себе зобов’язань, вона буде тиснути силою. Одночасно блокується зустріч сторін у нормандському форматі – невипадковою є заява глави МЗС РФ Сергія Лаврова про те, що норманській четвірці немає сенсу зустрічатися, якщо Київ не виконує узятих на себе зобов’язань.

На тлі військової ескалації, колишній очільник "ДНР" Олександр Бородай заявив, що Росія розглядає включення "Л/ДНР" до свого складу, як суб’єктів Федерації. В цьому контексті зверну увагу на реакцію російської сторони. З одного боку, заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров про те, що Росія ніколи не розглядала Донецьк і Луганськ як необхідні їй регіони, а також наголосив на мирному вирішенні питання. З іншого боку, лунають протилежні заяви про те, що Москва готова розглянути включення до свого складу ОРДЛО.

Так, наприклад, перший заступник голови комітету Держдуми з освіти і науки Геннадій Онищенко коментуючи висловлювання Бородая заявив, що фактично Донбас і є в складі Росії. На його думку , офіційно включити до складу Росії "Л/ДНР" можна було в 2014 році після референдуму в Криму. Він також підкреслив, що багато чого залежить від "політичної волі", але територіальне питання важливо все-таки вирішити.

Таким чином, Україні на політичному рівні дається сигнал іншого сценарію розвитку подій – ескалації військової напруги та включення цих територій до складу РФ.

Як повідомлялося раніше, Росія та підконтрольні їй бойовики "ЛНР" готують нові збройні провокації на Луганщині. Кремль планує звинуватити Україну в загостренні бойових дій, зірвати відкриття нових КПВВ і спробувати схилити Київ до власного плану виконання Мінських угод.

Зі свого боку, ОБСЄ та США підтвердили оприлюднену аналітичним відділом ГІ "Права Справа" інформацію про підготовку Росією воєнних провокацій на Донбасі.

Тим часом окупанти використали "паради" у Донецьку і Луганську 24 червня для передислокації військової техніки і залишили переважну її частину в цих містах та на полігонах поблизу, що грубо порушує норми Мінських домовленостей. Це свідчить про підготовку Росією  локальних наступальних операцій і напруги в регіоні.

Утім, широкомасштабна військова операція Росії проти України не почнеться, але виникне  локальна ескалація військової напруги на Донбасі. Так само не слід чекати вторгнення з території анексованого Криму – такі дії міжнародна спільнота розглядатиме як безпосередній акт військової агресії РФ проти держави Україна. Нагадаю, що Росія заперечує і дистанціюється від будь-якої згадки, як сторони й учасниці конфлікту на Донбасі, видаючи себе лише як третю сторону. Тож українському суспільству слід заспокоїтися і не зважати на прогнози представників американської сторони та деяких місцевих т.зв. "політологів". Водночас, Росія буде використовувати ОРДЛО для подальшого розхитування ситуації і тиску як на військовому, так і політичному полі. І наполягати на імплементації Києвом "формули Штайнмаєра" та включення ОРДЛО в політичне й економічне тіло України.

Водночас зауважу, що позиція української сторони також неоднозначна. З одного боку, президент Володимир Зеленський заявив, що російській стороні потрібно слідкувати за риторикою, бо Україна є суб’єктом міжнародного права, незалежною державою і ніхто не має права диктувати їй умови.

Показовою є позиція Секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова, який заявив, що наразі на окупованому Донбасі немає можливостей для проведення місцевих виборів. "Що стосується виборів на Донбасі, мають бути певні умови, щоб вони там відбулися. На сьогодні, на день нашого спілкування, я не бачу, як там можуть відбуватися вибори", — зазначив він.

З іншого боку, українська сторона демонструє готовність до компромісів з агресором – заявляючи про можливість проведення виборів на всій території України, включно з ОРДЛО, внесення змін до законодавства щодо статусу української мови, імплементації "формули Штайнмаєра" в політичне тіло, і найголовніше – ухвалення Закону про подвійне громадянство. В цьому контексті, усе залежить від того, наскільки українська сторона, попри гучні заяви про суб’єктність української держави, буде готова на подальші компроміси з РФ.

Переконаний, що Верховній Раді буде складно затвердити зміни до Конституції щодо особливого статусу ОРДЛО й імплементації "формули Штайнмаєра", як того вимагає Кремль.

У парламенті відсутня монобільшість, тож у "Слуги народу" виникне проблема нестачі голосів. Відповідно, їх намагатимуться добрати або за рахунок "Опозиційної платформи – За життя", чия позиція зрозуміла, або ж умовно створених партій-сателітів. І також виникне питання предмету політичного торгу. Однак, скоріш за все, це питання буде перенесене, адже подібні політичні рішення на тлі наближення місцевих виборів і падіння рейтингу партії влади, недоречні. Усі чудово розуміють, що голосування за такі рішення в Раді, негативно відіб’ється на результатах місцевих виборів. Це "Слугам народу" невигідно – вони розуміють, що той, хто контролює місцеві структури, той контролює і політичне тіло України.

З огляду на усі ці фактори, Київ навряд чи піде на вищеописані поступки Росії. На  мою думку, команда президента Зеленського буде використовувати тактику штучного затягування перемовин і пошуку т.зв. "третьої формули". І вже після місцевих виборів, залежно від їхніх результатів, Київ ухвалить рішення щодо можливої політичної складової Мінських домовленостей.