Ігор родом зі Стрия. До початку служби навчався у місцевому училищі за спеціальностями машиніста бурової установки, слюсаря з ремонту автомобілів та водія.

У серпні 2022 року, коли йому було 19 років, хлопець добровільно пішов до війська. Він служив у Першому Донецькому штурмовому загоні прикордонної служби, де був інспектором вищої категорії кулеметної спеціальності.

Дев’ять уламків і шість операцій

Поранення Ігор отримав у Соледарі на Донеччині. Його підрозділ потрапив в оточення, а під час виходу військовий дістав мінно-вибухове поранення в таз.

«Нас взяли в оточення і при виході я отримав мінно-вибухове поранення в таз. Дев’ять осколків потрапили у внутрішні органи. Їх діставали вже під час операцій», — розповідає ветеран.

Після поранення Ігор переніс шість операцій у Дніпрі, Івано-Франківську та Києві. Відновлення тривало майже два роки. Через травми йому вивели стому, а останню операцію він переніс близько року тому.

Повернення до цивільного життя також виявилося непростим. Ігор каже, що спочатку не знав, чим займатися, однак підтримка близьких, нове коло спілкування та дівчина допомогли йому поступово адаптуватися.

«Соціалізуватися було важко. Я трохи дуркував, гуляв, не знав, за що взятися. Але зрештою мені допомогло нове коло спілкування, хороші люди поруч і дівчина, з якою я познайомився. Вони допомогли мені більше соціалізуватися, взяти себе в руки і вже дійти до мрії», — говорить Ігор.

Основний етап реабілітації ветеран уже пройшов, однак наслідки поранення залишилися. Він продовжує проходити обстеження та лікування.

Від мрії працювати на кухні до власної справи

Працювати на кухні Ігор хотів ще до війни. Після повернення зі служби він влаштувався працювати на кухні одного із закладів. Робота з тістом і випічкою йому сподобалася, тому у 2025 році разом із Тетяною вони вирішили відкрити власну пекарню.

Ігор скористався державною грантовою програмою «єРобота». У жовтні 2025 року він подав бізнес-план, а в грудні отримав 500 тисяч гривень грантової підтримки.

За ці кошти придбали піч, фритюрницю, вентиляційну систему, холодильники, морозильну камеру, розстійну шафу, мийку, нержавіючі столи та інше обладнання. Однією з умов програми було створення двох робочих місць.

Ще 150 тисяч гривень на розвиток ветеранського бізнесу Ігорю компенсувала Львівська обласна військова адміністрація. Ці гроші використали на вивіску та облаштування інтер’єру.

Пекарня почала працювати у тестовому режимі в березні 2026 року, а офіційно відкрилася 6 квітня.

«Я її сила, а вона мій смак»

Назву «Сила і смак» придумала Тетяна. Вона має особливе значення для пари.

«У мене є дівчина Тетяна, і ми разом із нею відкрили цю пекарню. У назву вона заклала такий сенс, що я її сила, а вона мій смак», — пояснює Ігор.

Зараз у пекарні працюють троє людей: Ігор, Тетяна та ще одна працівниця. Сам ветеран переважно займається випічкою.

У закладі готують солодку та солону випічку, круасани, булочки з різними начинками, кальцоне, сосиски в тісті, часникові булочки та чебуреки. Серед незвичних позицій — чебурек із вишнею.

У пекарні зберігають пам’ять про побратимів

Окреме місце в інтер’єрі займають фотографії, шеврони, прапори та військові трофеї. Так Ігор хоче зберегти пам’ять про загиблих побратимів і нагадувати відвідувачам про ціну війни.

«Хотілося створити місце пам’яті, де заходиш — і воно асоціюється з пекарнею, з теплом, з чимось домашнім», — пояснює ветеран.

Найважчими спогадами зі служби він називає бойові виходи, штурми, оточення та вихід із нього.

Зараз Ігор планує поступово розвивати бізнес і розширювати команду. Також хоче брати участь у ветеранських ярмарках та зробити так, щоб про «Силу і смак» знали не лише у Стрию.

Для ветерана ця пекарня стала не просто бізнесом, а можливістю повернутися до давньої мрії, розпочати новий етап життя після важкого поранення та водночас зберігати пам’ять про своїх побратимів.