Напередодні в Музеї найдавніших пам`яток Львова (Храм Івана Хрестителя) відкрилась виставка «Явір», присвячена пам'яті Юрія Колесника і Героям війни: живим та убієнним.

Це дійство – виставка творів Юрія, покликане боротись супроти душевної деґрадації, розпаду особистості, байдужості та "духовної" смерті сучасного покоління.  

Назву для виставки обрали невипадково: Явір - це був позивний бійця на війні.

На одному із полотен ми бачимо зображення двох білосніжних крил, обгорілих червоних та чорних ніг - це він зображує себе пораненим, що виривається з вогняного пекла з-під залпів "Градів" під містом Щастя. А в другому боці цієї картини видніється розкіш, що панує на мирній землі - ось він, сенс його робіт. 

"Зглянься з небес, Боже, і пом’яни мужів, убитих у розквіті літ і сил, старців – у силі духу й мужности... як добрих воїнів, що мужньо потрудилися у страшних вікопомних битвах зодягни їх там у шати світлі і чисті, як тих, що вибілили тут одяг у крові своїй, і вінців мученицьких сподоби.

А ми батьки, рідні пишаємося, що Бог поклав на нас цей хрест – і несімо його гідно. Він просто забрав у нас будні, а залишив свято. Свято високого болю, почесного тягаря врочистості розлуки й празникові миті зустрічей. А буднів у нас – нема, слава Богу” - зазначили організатори виставки.

Кожної вільної хвилини Юрій малював. На війні Колесник займається татуюванням на прохання побратимів.

Його роботи вирізняються патріотичністю, духовністю, українством.

У нього на очах живими свічами-факелами горіли побратими, земля перетворювалась на попіл. На його руках помирали тяжко поранені бойові друзі. Юрка знов і знов викликали, аби розпізнати своїх побратимів за "тату" на їх тілах.

В одному з перших творів "Художник" митець тримає в руках пензлі та палітру, на ній – яблуко з немовлям всередині. Прочитання образу віддзеркалює його сутність поглядів на сьогодення, бажання досягти внутрішньої гармонії, миру та рівноваги.

Це вже пізніше, після його смерті, твір завершено під назвою "Художник і війна".  Картина стане колажем з фрагментами форми, шевронами, ременем від автомата, патронами та іншими Юрковими особистими речами.

"Тату, мамо, сестро, завершіть ці роботи, якщо зі мною щось станеться. Я йтиму до кінця, до ПЕРЕМОГИ!", - просив "Явір".

І рідні виконали його прохання: всі роботи були закінчені, оздоблені шматками тканини з його форми, набоями та іншими боєприпасами.

«І не стало на Землі ні фарб, ні пензлів, щоб розказати ту Правду, яку Він пізнав, і стала ця Правда такою нестримною, що не втримати її ні у руках, ні у житті. І тоді, пішов Він до ГОСПОДА, щоб передавати нам письмена БОЖІ: Світанок і Громовицю, Веселку і Сніговії, Град і Затемнення, бо і Там треба рук і серця, а нам далі жити і відчитувати Письмена Оті. Берегти і передавати, щоб не загубилась ні піщинка, ні квіточка, ні сльозинка Печалі БОЖОЇ, що доводиться забрати кращих так швидко, бо закінчуються часи. І вмочають вони пензлі свої не у фарби, а кров серця Свого, щоб поставити крапку у кінці речення. А хто Душу свою віддасть за други своя і безсмертний той у Царстві Небесному. Амінь», - висловилась куратор виставки Оксани Козинкевич, яка була "хрещеною матір'ю" бійця.

"У його роботах часто зустрічаємо крила. Знаєте, це дуже символічно, адже ця війна зламала його крила", додає вона.

Виставка триватиме до 31 серпня 2018.

Юрій Колесник народився в день 40 Севастійських мучеників-воїнів (22 березня 1994 року) в м. Дубровиця Рівненської обл.

Навчання в Дубровицькому професійному ліцеї.

Перші художні роботи були виконані до свят та урочистостей, перша виставка робіт в міському парку, перші відеофільм про свої твори презентує під містично-філософські мелодії Стінга.

У 2013 році Юрій вирішує присвятити себе захисту Батьківщини і 15 жовтня підписує контракт на військову службу в ЗСУ.

23 жовтня 2017 року Юрій Колесник загинув біля с. Богданівка Волновахського району. За життя був нагороджений відзнаками та медаллю захиснику України. Посмертно – орденом за мужність.

Фото WestNews