Вже традиційно напередодні Дня знань чиновники звітують про стан готовності шкіл, аналізують свої здобутки і не завжди згадують про помилки та недопрацювання.

І цей рік не є винятком.

Зараз ми можемо з певністю говорити, що влада не встигає запустити розпіарений проект Уряду – так звану «Нову українську школу». Майже мільярд гривень виділили на те, аби у класах нової школи з’явилися мобільні парти, інтерактивні дошки, зони відпочинку тощо. Пообіцяли владні мужі й оновлену літературу для першачків… Але, як це часто буває в нашій країні, реалізувати задумане вдалося лише наполовину…

Перебуваючи на початку тижня з робочою поїдкою у Дрогобичі, спілкувався з батьками, діти яких цьогоріч йдуть в перший клас. Раніше вони ще покладали надії на оновлений підхід в організації навчання, проте нині розуміють: якщо з власної кишені не витягнуть півтори-дві тисячі гривень – ані парт, ані мультимедіа так і не буде.

Те, що досі неосвоєні кошти на оновлення навчальних закладів свідчить про те, що немає єдності у низинних щаблях влади – обласних, міських та районних радах. До прикладу, на Львівщині на створення НУШу виділили майже 71 мільйон гривень, а освоєно лише 30…

Окрім матеріально-технічного забезпечення, нова школа не отримає на початку року підручників – їх просто не встигли надрукувати. Міністр освіти заспокоює - це на краще, бо за програмою НУШ, навчання першокласника починається з адаптаційного періоду. Діти не носять у рюкзаках важкого, знайомляться зі школою, класом та дорогою додому. І тут можна лише позаздрити винахідливості головного освітянина країни у поясненні своїх недопрацювань та помилок…

Прикро й те, що у Львівській області досі є учні, які пішки долають до п’яти кілометрів відстані від дому до школи – хоч в обласному управлінні освіти і говорять про потребу 40 автобусів «Школярик», але за фактом вона в рази більша, бо ті, що вже курсують потребують постійних ремонтів, а умови перевезення дітей просто переходять всі межі дозволеного.

Виходить, що влада обмежилася лише гарними гаслами і соціальними телевізійними роликами з обіцянками про краще майбутнє, а в підсумку отримали той же результат – незакінчена вчасно реформа, яка впливає на загальний стан освіти в Україні загалом.

Не можу й не згадати про плачевний стан професійно-технічної освіти. В Києві давно махнули рукою на цей напрямок, залишивши педагогічні колективи напризволяще, а видатки скинули на плечі місцевої влади. І знову можемо спостерігати те, як влада просто обмежила можливості розвитку ПТНЗ, оскільки фінансування вистачає лише на виплату зарплати. Необхідні верстати, інструменти, техніку – більшість професійно-технічних закладів просто використовують застарілу матеріально-технічну базу – це в кращому випадку, в гіршому – вивчають просто теорію. Тим самим, мотивують дітей отримувати відповідну освіту за кордоном, а це непоправні наслідки для України, бо в результаті молоде покоління вкладатиме свої сили в розвиток іншої країни…

На жаль, такі сумні реалії нашої освіти, яка уже давно потребує реального вдосконалення, а не ситуативних рішень та передвиборчого піару.

Ми мусимо чітко усвідомити, що освіта, медицина, армія, правоохоронні органи є тими основами, на яких будується міцна країна… а тому недореформування хоча б однієї із цих сфер є більшим злочином, аніж якби взагалі не починати реформ. Особливо це стосується освіти, адже експерименти ставлять на молоді і якщо вони будуть не вдалими, то ми усі отримаємо чергове втрачене покоління. Освітня сфера повинна бути взірцевою, ідеальною, бо лише так ідеальною колись зможе стати держава.

Джерело: Zaxid.net