Відомі українці поділилися спогадами про Героя України, дисидента, співзасновника Української Гельсінської Групи.

Співачка Руслана Лижичко пише: "Не вірю, що ми, Украіна, втратили свого видатного Левка Лук’яненка. Він такий був рідний, такий щирий, усміхнений, позитивний людина надзвичайної енергії. Не можу повірити, що ми без Євгена Сверстюка, без Богдана Гаврилишина, без Любомира Гузара – тих, на кого ми дивились на Майданах, і вірили лише іх мудрим словам. Ці видатні українці є основою для краіни, такі люде не вмирають! Герої Не Вмирають!"

"Вічний революціонер, людина-легенда, натхненник української незалежності… Багато епітетів можна підбирати до особистості Левка Лук’яненка. Переконаний: для кожного з нас він став прикладом того, як досягати мети, перемагати і впевнено йти до омріяної вершини. Горджуся тим, що особисто знав Левка Лук’яненка і вірю в те, що він залишиться справжнім Героєм України для сотень наступних поколінь українців", – ділиться спогадами Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО "Батьківщина".

"Як зараз пам’ятаю. 1991 р. Чорновол. Бадзьо. Павличко. Драч. Горинь. Лук’яненко. Щойно прийнята декларація Незалежності. Скоро – референдум! Стільки ейфорії! Стільки оптимізму! Померла епоха…" – пригадує Дмитро Вовнянко, письменник.

Юрій Макаров, журналіст і письменник пише: "Ми зустрілися востаннє біля входу в телецентр кілька місяців тому. І Левко Григорович почав із вибачень, що десь, колись, якось не надто шанобливо про мене відгукнувся. Сказав, мовляв, "зопалу". У мене сльози навернулися, я не жартую. Людина такого масштабу, таких чеснот, такої біографії переймалася, щоби мимохіть не образити ледь знайомого журналіста! Для політики він був надто наївний і довірливий. Не кажучи вже про чесність і принциповість. Я не в усьому поділяв його переконання, тим більше, емоційні оцінки, але ніколи не припиняв ним захоплюватися. Без Лук’яненка Україна не була би собою".

"Левко Лук’яненко. Останній із тих, хто створював Українську Гельсінську групу, закладаючи підвалини Незалежності. Перший з тих, хто створив Незалежність реальну. Тепер і він приєднався до своїх побратимів – берегтиме Україну Згори. Востаннє ми бачилися на минулорічному Книжковому Арсеналі. Він підписав мені свою книжку і сказав ті слова про мого батька, які я завжди хотіла від нього почути. І я дуже рада, що це сталося..." – висловлює жаль Громовиця Бердник, письменниця.

Юрій Кармазін, політик, суддя також вшановує пам'ять Героя України: "Мені пощастило працювати і в Парламенті і поза ним з цією фантастичною людиною, а місяць тому він навіть подарував одну з своїх книжок. Ми продумувати, як вивести Україну з кризи, з бездуховності, як прибрати від влади бариг, які перші кроки треба зробити для відновлення України, її могутності! Практично одного за одним Україна втратила Титанів – І. Драча, І. Морщавку, Л. Лук'яненка! Ми осиротіли, але маємо згуртуватись, щоб зробити те, про що вони мріяли – об'єднати українців і побудувати квітучу радісну Україну! Вічна пам'ять Вам, Левко Григоровичу, ми Вас ніколи не забудемо!" 

"На жаль, до 90-річчя Левко Лук'яненко не дожив. Помер сьогодні. Невдовзі душа його полетить над Дніпром, над Галичиною, де працював, над рідною Хрипівкою під Городнею на Чернігівщині, над Черніговом і Седневом, де він жив, не знаю чи захоче бачити місця катування – в Сибіру та Московії... Але приєднається до сонму українських героїв – він йшов з юності Наливайковим шляхом. 
Спасибі, Левку Григоровичу, що Ви були, що подивляли не тільки нас, людей забамбулених совєтчиною, але й людей західного світу – подивляли своїм ідеалізмом, своєю вірою в Україну. Спочивайте там, де нема ні журби, ні зітхання, а життя безконечне!" – пише Василь Чепурний, письменник.

Фото з відкритих джерел