Попри величезну кількість українців, які мешкають в Італії або ж приїжджають туди на відпочинок, продукт, який пропонують їм туристичні агенції – майже суцільно російськомовний. Таку тенденцію зауважила кореспондентка WN під час відпустки у Римі.

Українську в Римі чути на вулицях, у крамницях і ресторанах. Українці в столиці та інших містах Італії працюють, мешкають, одружуються, народжують дітей, створюють бізнес. Українська громада чисельна і згуртована. Водночас, для тих, хто робить бізнес на туристах – ми продовжуємо залишатися "русіш".

Станція метро Ottaviano. Звідси до стіни Ватикану – метрів двісті, і близько кілометра – до входу у головну святиню католицького світу, Собор святого Петра. Десятки гідів досвідченим оком бачать туриста ще на сходах і хапають в оборот: "До Ватикану – величезні черги, 2-3 години",  "В Собор святого Петра – ще година", "Я проведу вас без черги лише за 65 євро з людини", "Інгліш?". "Дойч?", "Еспаньйол?", "Русіш?". Деякі поліглоти пропонують навіть "поланд"…   

"Мейбі, юкрейн?"

"Юкрейн? Но, но".

"Но юкрейн – сорі", - не дуже ввічливо відбиваємося від  них.

Ближче до Ватикану – більше народу. Черга з туристів, які хочуть потрапити до ватиканських музеїв,  викликає напад паніки. Смаглявий хлопець підбігає до нас і робить ще одну спробу заробити кілька євро насущних: "Юкрейн? Летс гоу."

Він підводить нас до офісу туристичної агенції, на фасаді якої справді майорить рідний блакитно-жовтий прапор. Білявка у діловому костюмі кількома мовами "розрулює" щось по телефону. Нарешті звертає увагу на нас.

"Екскурсія українською? Не знаю… Можемо запропонувати хіба що російськомовного гіда. Іншого зараз просто немає… Хіба що прийдете завтра, можливо, буде більша група", - невпевнено сказала вона.

"Завтра" – це зміна планів і майже дві години добирання з прибережної Остії. Бажання побачити шедеври ватиканської колекції  сильне. Для цього, зрештою, подолали 2 тис. км.

Гаразд, нехай буде російськомовний. 55 євро з людини – і йдемо споглядати прекрасне і духовне разом з Оксаною родом із Запоріжжя та двома росіянками, які мігрували з Владивостока до США і також приїхали на вакації до італійської столиці. Порозумілися: українську Оксана за 12 років у Римі не забула.