Прага – Українська діаспора в міжвоєнній Чехословаччині (1919–1939) активно відгукнулась на трагедію Голодомору в Україні, передає «Радіо Свобода».

До усього світу полетіли з Праги і Подєбрадів численні листи і звернення з проханням не приховувати інформацію про Голодомор, допомогти мільйонам голодуючих українців в одній з найбільших житниць в Європі. Та особливо зворушливу пам'ять залишили дитячі листи та малюнки, присвячені Голодомору.

Першим повідомив світові про трагедію голодуючих в Україні історик і політолог Ольгерд Бочковський, який тоді жив у Празі.

Своїм «J`accuse!» – «Я звинувачую!» він звернувся, зокрема, і до тодішнього прем’єр-міністра Франції Едуарда Ерріо, який заперечував Голодомор, заявивши після поїздки до України, що бачив там «квітучий сад».

15 лютого 1933 року з ініціативи Української національної жіночої ради в Празі і за підтримки Софії Русової був оприлюднений заклик до народів світу звернути увагу на Голодомор в Україні й надати допомогу її населенню. 29 жовтня 1933 року Союз українських журналістів і письменників на чужині в Празі провів засідання-маніфест на знак протесту проти політики знищення голодом народу України, з цієї нагоди був виданий французькою та англійською мовами заклик до журналістів світу. У 1932–1934 роках в Чехословаччині працювало також Товариство допомоги українським ученим в Україні.

Та найбільш хвилюючі звернення, малюнки, віршики, присвячені голодуючим в Україні, залишили діти українських емігрантів. Ці унікальні матеріали, які сьогодні зберігаються у чеських архівах і бібліотеках, є переконливим свідоцтвом солідарності українців у світі – з одного боку, і тодішньої байдужості світу до них – з другого.

Ось спогад 9-річного Олега Зозуленка з дитячого сиротинця в Подєбрадах (збережений правопис оригіналу): «29 жовтня 1933 року ми відзначали День Голоду й смутку. Наші виховательки цілий день не їли і розказували нам, що цей день є присвячений голодним братам і сестрам на Україні, що тисячами – мільйонами вмирають від голоду. Ми хочемо помогти їм. Ми малі і не можемо заробляти гроші, але те, що дістали від знайомих – 10 крон всього і післали на голодних дітей».

Вихователькою тоді серед інших в сиротинці працювала дружина Олександра Олеся Віра Кандиба.

Численні дитячі вірші і рисунки, які захоплюють своєю щирістю і безпосередністю, опубліковані в часописі «Наша Україна», який видавали діти Українського дитячого притулку в чеському місті Подєбради.

«От як би ви, мої любі діти, прийняли це до свого серця й помогли бідним дітям на Україні», – закликає на сторінках часопису 10-літня Марія Марич.

А Галя Романченківна (11 років) просить:

«Поможіть же, любі браття,

Дітям на Вкраїні,

Що тяжко здобувають

Хліб собі щоденний»

Гортати сторінки «Нашої України» не можна без хвилювання. І сьогодні дитячі рисунки і розповіді про Голодомор в Україні не втратили актуальності. Від дитячого серця з Чехії до України долітає їхній заклик: не бути байдужими, розповідати правду про Голодомор, назвати поіменно винних у трагедії, та імена усіх їхніх жертв.

Радіо Свобода