11.06.2018, 08:17

Стежте за моєю рукою і подайте голос на 1-2-3

Нові-старі виборчі технології майже без запозичень готують українцям: третій з трьох проти першої і задля нині першого

Коли дивитися на засилля результатів соціологічних опитувань, що бентежать сон розуму пересічного обивателя України за майже рік до найближчих виборів, складається враження, що йдеться про якусь чергову маніпуляцію.

Тут не варто цитувати висновки аналітиків про те, що у сучасному світі не існує суспільної думки, а є сукупність думок індивідів.

Справедливість такого зауваження поглиблюють новітні технічні засоби комунікації: вони через соціальні медії змогли настільки атомізувати людину, що вона нині почуває себе на вершині піраміди розуміння ситуації довкола.

Такий стан справ когось не дуже далекого може підштовхнути до висновку, що він надто важливий у сучасному соціумі і ніколи не погодиться з тим, що його голос хтось просто згрупує з поліфонією решти та виведе середнє арифметичне.

Алгоритми роботи соціальних мереж щодня натякають користувачам на те, що їх особиста думка важлива, однодумців довкола чимало, а опонентів можна придусити як не якістю то кількістю аргументів.

Політтехнологи, не виключено, працюють з нашою свідомістю дуже подібним чином.

У світі вже з рік мусується тема унікальності Макрона як третьої сили на президентських виборах у Франції, що несподівано порвала всіх суперників.

Фахівці від політики експлуатують цю тему настільки широко та глибоко, що до її опису, аналізу підґрунтя та можливості повторення в інших державах вже й годі щось додати.

Винятком можуть бути хіба дуже політично консервативні країни, де годі собі уявити подібні несподіванки для двох-чотирьох ключових партій, що десятиліттями розігрують між собою на гоп першість на черговий медійний сезон.

Але це – розкіш для багатих, усталених, демократичних і навіть попри те, що федеративних чи інших союзних утворень.

З іншого боку є авторитарні та тоталітарні країни, що формально прикриваються демократичністю конституцій, але чітко провадять свою лінію і жодні вибори поки не призвели у них до помітних зрушень.

Україні пощастило сусідити з принаймні однією такою державою, але, якщо вірити чинним посадовцям, – прямувати у протилежному напрямку, згідно з волею людей на Майдані.

Саме завдяки Майдану наша гра в політику виглядає набагато цікавішою: тут є і класики жанру, від яких знаєш, чого можна сподіватися.

Є відверто молоді проекти, що вриваються у політичне життя країни блискавично настільки, що або згорають на небосхилі зачитування результатів чергових виборів в ЦВК, або поповнюють лави когось з старожилів влади, які в такий спосіб оновлюють свою кров.

Хтось з революціонерів намагається залишитися собою, пнеться з усіх сил, але згодом амбіції розбиваються об фінансові чи інші егоїстичні мури буденності.

Вибори 2019 року будуть цілковито іншими.

Яскравими, комічними, зі стадіонами шанувальників та дронами, які виводитимуть у нічних небесах логотипи партій та імена кандидатів.

На це в натхненників непересічності найближчого політичного року має вистачити уяви.

Це видно вже: з формулювань запитань соціологів, з намальованих ними таблиць електоральних симпатій, з прізвищ, що їх пропонують до вибору у наступні лідери нації.

Наявність у верхній частині рейтингу Вакарчука чи Зеленського ще з рік тому виглядала чимось на зразок реклами їх програм на ТБ чи концертів: цікаво ж бо посміятися або поспівати разом з кандидатом на президента!

Але колись ця картина органічно вписувалася лише в аналітично-сатиричні шоу Майкла Щура чи інші творіння щирої діаспори, що не вміє інакше вболівати за Україну.

Нині все змінилося: поважні аналітико обговорюють  фактор кожного з названих прізвищ як елемент великої політичної гри з можливістю появи нових – досі невідомих акторів.

Бо саме на акторів Рональда Рейгана та Арнольда Шварценеггера посилаються вже люди у транспорті: мовляв, чому вони могли бути президентом та губернатором штату, а тут в Україні хтось обрізає крила рідним народу кандидатам?

Спортсмени теж заслуговують на визнання у політичній господарці столиці України (Віталій Кличко) чи якоїсь з країн Африки (Джордж Веа) – їм точно можна, якщо навіть колишній яскравий гравець NBA з Чікаго Буллс (Деніс Родман) може бути посередником поміж лідерами США та Північної Кореї.

Не хотілося б образити ані новітніх молодих та співочих пророків з чіткими і зрозумілими рецептами оздоровлення України, ані інших щири слуг народу, але їм можуть просто відводити роль розігріву для когось іншого.

Можливо, не такого яскравого та шармового, не такого масового та простого у щирих висловлюваннях.

Але обов’язково третього – бо двоє вже є, а народ вимагає третього.

А це вже – явна технологічна маніпуляція в країні, де електорат чомусь вперто не любить нинішнього першого.

Йому не допомагають щоденні відкриття, пошуки світла у кінці тунелів та вирішення збройного конфлікту – як не з кілька тижнів, то бодай за кілька років і то шляхом перейменування з використанням трьох нових букв.

WTF: не піднімається рейтинг і все тут!

То й виходить, що за умови, коли власний потенціал колишнього володаря грейдера під АП (а нині – володаря цілої тієї АП з усіма прилеглими областями) настільки ослаб, то тут на допомогу мають прийти технології.

Нові, старі, соціологічні, філологічні – немає принципового значення.

Головне – чергова перемога.

Бо плавного переходу в опозицію в Україні ніхто не прагне: ми ж не в якихось США, Об’єднаних Королівствах чи інших дивних державах живемо.

Це – Україна, крихітко!

Демократична, вільна від зайвих умовностей, прогресивна в усіх технологіях – включно з виборчими, бо вміє запозичувати лише найкраще від інших.

Ну, так: сусідить трохи з Росією і в неї чогось научається, оскілки саме там президент з прем’єром якось мінялися трохи місцями кілька разів під час своїх ігор у бадмінтон.

А що – це спортивно, видовищно і дієво.

Знайти такого третього (не обов’язково з іменем Еммануель), щоби він нарешті поборов оту вперто першу.

Тоді, за результатами чергової гри хтось складе про неї пісню, а хтось – сатиричну мініатюру.

Збере черговий стадіон або залу – для того, аби замінити людям черговим видовищем хліб як поживу для розуму.

Усе решта зберуть переможці.

Хто на що сі вчив!

Текст: WN

Фото: Politico

  • ,
  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова

    Коментар

    Блоги

    Мирослав Дністрянський

    СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

    Михайло Цимбалюк

    Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією

    Василь Чорний

    Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: