За чотири роки чинна влада так і не спромоглася скасувати сумнозвісний мовний "закон Ківалова-Колесніченка" і захистити солов’їну від нищення.

Очевидно, тільки за цим можна ставити діагноз чинній владі. Ось тільки не зрозуміло: вона нездатна це зробити чи байдужа.

Нині минає шість років із дня, коли набув чинності мовний закон, який мовознавці ставлять в один ряд із Валуєвським циркуляром і Емським указом. Закон, спрямований на системне нищення мови, шляхом утисків і звуження сфер її вживання.

Так, на сьогодні однією з найбільших проблем нашої мови є те, що сумнозвісний мовний "закон Ківалова-Колесніченка" (Закон України "Про засади державної мовної політики") досі є чинним. Саме цей закон істотно розширив можливості використання регіональних мов, чим ще більше ускладнив статус української мови як державної в Україні. Цей Закон не відповідає вимогам Венеційської комісії. Але його досі не відмінив Конституційний суд.

Та варто визнати, що цей закон є не єдиною проблемою нашої мови на сьогодні. Чи не страшнішим є те, що багато публічних інституцій нехтує Конституцією і не використовує у своїй діяльності державної мови. Цим вони порушують права україномовних в Україні. Часто в нас виходить так, що українець в Україні не має змоги отримати інформацію українською мовою. Абсурд, чи не так? І не йдеться про сферу приватного спілкування. Це стосується публічного життя – бізнесу, ЗМІ, надання різноманітних адмінпослуг, обслуговування в громадських місцях.

Бачимо і те, що зараз багато провідних компаній та інформаційних сайтів звертаються до свого клієнта… російською. Вона ж – іноземна. Тоді, як в усьому цивілізованому світі клієнтам намагаються надавати послуги якомога більшою кількістю мов для їхньої зручності, українськомовні користувачі зазнають утисків в Україні! Видається, нам має бути байдуже, на скількох мовах функціонує сайт, аби тільки була доступною його україномовна версія.  

Але як на це вплинути простому українцеві? Перш за все – через фінанси. Наприклад, обирати того виробника, який надає інформацію про продукцію українською мовою. Більшість відомих компаній при зверненні активістів намагалися усунути недолік в обслуговуванні. Наприклад, починали наносити інформацію чи відповідні маркування на пральні машини чи автівки українською, а не іноземною.   

Вирішити цю проблему можна і за допомогою нового мовного закону. Зараз у ВР зареєстрований законопроект №5670. В ньому охоплено усі сфери публічного життя українців, усі їхні комунікаційні прояви. Але, що важливо,  він не має на меті регламентувати мову приватного спілкування. Він має покласти край дискримінації україномовних в Україні. Будь-яка соціальна сфера буде зобов’язана спершу надавати інформацію українською мовою, а потім дублювати її довільною кількістю мов чи не дублювати узагалі.

Імовірно, прийняття закону про мову ще довго затягуватиметься через скандал із сусідніми країнами щодо мовної статті Закону про освіту. Наші політики побоюватимуться приймати його через можливу гостру реакцію інших держав.

Після Революції Гідності змінилося ставлення громадян до мовного питання. Кількість людей, яка підтримує прийняття Закону про мову, значно зросла і вже досягла близько 60%. На жаль, цього мало для того, щоб влада нарешті почала діяти.