Нині, 8 серпня, виповнюється 10 років з початку російсько-грузинської війни.

Вона почалася в 2008 році, епіцентром стало збройне протистояння влади з сепаратистами в грузинському регіоні Південна Осетія.

У військових діях проти Грузії, крім збройних формувань сепаратистів, підтримуваних Кремлем, брали участь і регулярні частини російської армії, пише НВ.

У ніч на 8 серпня 2008 року, після обстрілу грузинських сил з боку невизнаної республіки, а також більш ранніх провокацій проти офіційної влади, в Тбілісі анонсували відновлення конституційного ладу в самопроголошеній республіці. У результаті наступу грузинської армії, остання зайняла більшу частину Цхінвалі – головного населеного пункту Південної Осетії.

Однак, Кремль прогнозовано не захотів миритися з поразкою проросійських сепаратистів, і ЗС Росії безпосередньо втрутилися в цей внутрішній конфлікт. Російські державні ЗМІ звинуватили Грузію в цілеспрямованому обстрілі Цхінвалі. 7 серпня війська РФ почали перекидатися в зону конфлікту, перейшовши в контратаку на наступний день.

Під час прямого сухопутного вторгнення російської армії в країну, танкові бригади росіян увійшли за межі невизнаної Південної Осетії, вклинившись в Кодорську ущелину. Крім того, Росія піддала бомбардуванню грузинські міста, військові бази та об’єкти цивільної інфраструктури. а також задіяла свої військово-морські сили.

Морська піхота Чорноморського флоту зайняла головний порт Грузії Поті і знищили на рейді всі грузинські катери та кораблі, які мали військове позначення, включаючи кораблі прикордонників.

10 серпня Київ застеріг російську сторону від участі кораблів Чорноморського флоту РФ в конфлікті навколо Південної Осетії, про що, зокрема, повідомило МЗС України.

В той же день, з огляду на пряме вторгнення РФ, у Тбілісі заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. Президент Міхеїл Саакашвілі підписав план перемир’я, запропонований Євросоюзом, і зокрема президентом Франції Ніколя Саркозі (від 12 серпня), головними пунктами якого було остаточне припинення вогню і повернення сторонами конфлікту військ на свої бази.

Незважаючи на зусилля емісара Заходу Саркозі загасити конфлікт, російські війська почали активно просуватися вглиб грузинської території – були зайняті міста Горі, Сенакі, Поті, перерізана стратегічна дорога, що з’єднує західну і східну Грузію.

26 серпня Кремль визнав "незалежність" Абхазії і Південної Осетії, відповідний указ видав президент Дмитро Медведєв (окрім Росії, ці утворення визнані Венесуелою, Нікарагуа, Науру, Сирією). У той же час, російські війська залишалися на території Грузії, що де-факто порушувало план Саркозі.

Після окупації частини Грузії і зачисток грузинських сіл навколо Південної Осетії, сторонами таки було досягнуто угоду про припинення вогню за участю міжнародних посередників.

"Не Росії вирішувати, якими мають бути межі Грузії", – висловив своє ставлення до конфлікту президент Франції.

Зокрема, виведення російських військ з грузинської території повинно було закінчитися до 1 жовтня 2008 року. Проте, де-факто, війська РФ залишаються на території самопроголошених республік і понині, залишаючись фактором впливу на внутрішню і зовнішню політику Грузії. 

Фото ілюстративне