"Мене багато питають, а як вірмени ставляться до Росії. По-різному. В багатьох там родичі, друзі, + російський економічний і політичний вплив разом з пропагандою дає своє. В Гюмрі — величезна російська військова база, економіка Вірменії теж залежна від Москви. Я вже мовчу про питання Карабаху. Серж Саргсян був проросійським політиком. Натомість Нікол Пашинян, лідер протестів, відомий своєю жорстокою критикою Кремля. Але на мітингах не лунало жодних антиросійських гасел — не торкалися і зовнішньополітичних питань. Як мені стало відомо із надійних джерел, це робилося навмисне, з двох причин: 1) Щоб не втратити підтримку частини вірмен, що ставиться до Росії лояльно. 2) Щоб не спровокувати Кремль на втручання та активні дії у відповідь. Пашинян дотримується думки, що набагато важливіше зараз розібратися із внутрішніми проблемами. А коли вдасться змінити владу — зайнятися зовнішніми. І це мудро. Натомість більшість вірмен, з якими я спілкувався на вулицях, висловлювали негативне ставлення до Москви. Такі настрої найбільше поширені серед молоді, яка вже не пам'ятає СРСР. Багато з них казали, що пора звільнятися від російського впливу, і будувати вільну, прогресивну Вірменію із західними цінностями. На ставлення людей також дуже вплинув випадок із російським солдатом у Гюмрі, що розстріляв вірменську сім'ю. А в останній тиждень це все підігрівало ще й те, що російські медіа висвітлювали протести в негативному світлі, називаючи їх "масовими безпорядками", "спробою перевороту" й т.д. Тож погляди в суспільстві, насправді, досить неоднозначні. Але те, що Кремль тут втрачає підтримку — це факт".