У різдвяно-новорічну пору подаруймо собі спілкування, вільний від інтернету час, сповнений обіймами рідних та друзів. І саме це стане найпотужнішою інвестицією у Новий 2019 рік, - порада жінки-філософа.

Отож, мандарини, шампанське, салат «Олів’є» і фільм «Один вдома». Здебільшого з усім оцим ми асоціюємо для себе новий рік – час віри у краще майбутнє і пора на те, щоб підбити підсумки попередніх 365 днів. Втім, кажуть науковці, новорічні свята мають далеку і багату історію. Якою ж вона є і чи тримаємось традицій? Про це ми поговорили з доктором філософії, керівником мистецького об’єднання «Світ мрій» Оксаною Король-Скрипець.

 Отож, з прийняттям християнства, Новий рік в Київській Русі офіційно стали відзначати 1 березня – першого дня весни, а отже і року нового.

«Як відомо, церковний рік розпочинається з 1 вересня. Потім дату Нового року перенесли з 1 березня на 1 вересня – у зв’язку з прийняттям у XV столітті руською церквою греко-візантійського церковного обряду. Остання дата була  приурочена до подій, що пов’язані з іудейським святом жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня. І саме в цей час, за Біблією, відбулася перша проповідь Ісуса Христа.

У народних звичаях наших предків у добу козацької України у цей час відбувалися «пострижини» молодих хлопців. Їх призвичаювали до військової справи, вперше садовили на коня.

Також з 1 вересня розпочиналися ремісничі справи – сідали за ткацькі станки, починали роботу сільські стельмахи, ковалі, столяри: жнива закінчено і можна було іншими справами зайнятися. Тобто грандіозними святкуваннями, у нашому розумінн,і і не «пахло»! Українці з діда-прадіда великі трударі, за щоденною працею не було часу вгору глянути, а віддавати півмісяця святкуванню і поготів», – розповіламистецтвознавець.

Своєю чергою ті українські землі, котрі входили до Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої жили за календарем, впровадженим папою Григорієм XIII: літочислення велося від Різдва Христового, ві початок Нового року відповідно припадав на 1 січня.

«Відомо, що, за Шевченком, «несли, несли з чужого поля і в Україну принесли…»  святкування 1 січня запроваджене Петром І у 1700 році, який сам же «запозичив» цю традицію в Голландії та інших європейських країн.

Так, наш древній та славний Дідух – зазвичай багато прикрашений стрічками, штучними чи сушеними квітами, кольоровими коралями з тіста – замінило поминальне деревце:  ялинка, котру використовували наші пращурі в особливих ритуальних моментах… І тільки завдяки пам’яті народній ми досі зберегли ті звичаї та обряди, котрі у час великих свят єднають нас з цілим древнім родом нашим, додають сил та енергії не згубитися і не розчинитися у світ», – зазначила Оксана Король.

За її словами, у  2018 році є ще одна цікава дата – 100-річчя від часу, коли Новий рік, що святкувався на всій території Російської імперії за юліанським календарем, вперше в Україні відзначили разом із західноєвропейським, за григоріанським, завдяки його прийняттю. Ось звідки і традиція святкування Старого Нового року 14 січня – юліанський календар «відставав» від григоріанського на 14 днів.

А поза тим, українці з давніх часів і по нині свято зберігали всі традиції зимових свят, тому до нас дійшли ті прекрасні святкування – від Романа аж до Стрітення, вважає мистецтвознавець.

«Новий рік 1 січня за останнє століття вже теж «обріс» своїми традиціями, це єднає нас з усім європейським світом і дає можливість українцям саме в цей день збиратися у дружній компанії, обмінюватися дарунками… Для багатьох молодих закоханих пар вечір з 31 грудня на 1 січня стає романтичним часом освідчень. Дітки ж, отримавши дарунки від святого Миколая, очікують на якісь солодкі пригощення від родичів та їхніх друзів. Загалом, це час замріювання бажань на майбутнє.

Днем Родини, Роду, звісно, стає надвечір’я Різдва, коли до святкового столу з’їжджаються родичі з усіх країв, хто б де не був, щоб не просто разом відсвяткувати, а найперше зустрітися в родинному колі, обійнятися зі спогадами дитинства та пом’янути душі усіх тих, хто вже пішов на Святу вечерю до Творця Небесного», – додала Оксана Король.

Вона зазначила: «Коли ми, збираючись на корпоративи чи тематичні Нові роки, вишукуємо якісь карнавальні костюми, намагаючись запозичити щось від сусідніх країн, я завжди переконую звернутися до свого древнього українського спадку, котрий, на жаль, мало хто глибинно знає».

«Та ж у нас є і карнавал, і розмаїті новорічні герої: Василь –  перебрана в хлопця дівчина, Меланка – парубок в дівочому образі. Смієтеся, що тепер цим нікого не здивуєш… А колись то був «цуд» для людей і сміхота, і можливість через образи висміяти всі найгірші парубочі чи дівочі якості.

Але й тепер, коли проводжу новорічні етно-вечірки, ви б бачили з яким задоволенням гості вживаються в ці образи! А ще Дідо, Коза, Циган, Дохтір, Чорт та ще багато інших… Здається, древня генетична пам’ять розкривається у цей момент, і без жодних сценаріїв чи дубляжу учасники знають, що говорити, як відігрувати ролі, як веселити один одного», – поділилась враженнями Оксана Король.

Пригадала мистецтвознавець і ще один обряд єднання зі своїм родом, - коли єдиним випеченим «Василем» – пшеничним з медом – діляться усі-усі, хто прийшов на свято та ще й бажання загадують, котрі разом із сакраментальним  замовлянням обов’язково здійснюються.

«Ці традиції я вводжу по можливості всюди, де тільки запрошують, розповідаю і передаю її як найцінніший скарб народу нашого.  Ось так і стає новим добре забуте старе.  Нам так бракує дива, віри в добро, переконання в тому, що все нарешті буде добре! І ось ця новорічна пора, скупана у древніх традиціях та обрядах, правильно витриманих і відтворених дає те відчуття оберегу, захищеності, миру та любові.  Оце і були найцінніші дари один для одного – час, увага, любов», – наголосила Оксана Король.

Традиція, яка збереглася по нині не лише в родині пані Оксани, але і в багатьох у Галичині, – вдосвіта у Новий рік вмиватися «грошовою» водою. Звечора зачерпнути джерельної води, вкинути туди вимитих монет, а вранці до сходу сонця вмитися та промовляти: «Не водою вмиваюся, а багатством, як в тих грошах миюся, так в них цілий рік купатися буду».

«А на Новий рік подаруймо один одному свої щирі усмішки, підтримку, любов, і те, чого, мабуть, всім нам, сучасним людям, так бракує:  прийняття одне одного такими як, ми є. Подаруймо собі спілкування, подаруймо собі час, вільний від інтернету і сповнений обіймами рідних та друзів. І саме це стане найпотужнішою інвестицією у Новий 2019 рік. З Різдвом Христовим та Новим роком. Миру нам, щастя та любові», – завершила Оксана Король.

На фото - доктор філософії, керівник мистецького об’єднання «Світ мрій» Оксана Король-Скрипець.