Винниківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат з ціннісно-орієнтованим вихованням скоро може закритися.

Саме сьогодні львівські депутати мали б розглядати питання реструктуризації і перетворення цього освітнього закладу у ліцей.  

З цієї нагоди журналісти WN поспілкувалися з директором закладу Лілією Свистович про школу, її успіхи, останні непорозуміння та шляхи їх вирішення.

Про навчальний заклад

Директором Винниківської школи-інтернату я вже працюю 13-ий рік. Це заклад санаторного типу, який працює з 1952 року і з того часу він свій напрям не міняв. Там проходять профілактику та оздоровлення діти, які мають тубконтакти та тубінфекції. Тобто, це діти, в яких понижений імунітет, які перебувають в групі ризику на захворювання на туберкульоз. Це не хворі діти, а ті, що у групі ризику.

Він збудований у 50-х роках. Тоді держава взяла курс на виховання молодого покоління і, відповідно, почали створювати заклади інтернатного типу, де навчалися та оздоровлювалися діти. І донині такі заклади працюють, їх в Україні є досить багато, зокрема, такого типу, як наш, є 17.

В нас навчається 410 дітей, з першого по одинадцятий клас. Діти в нас з різних регіонів, навіть з окупованих територій, але найбільше, звісно, діти, які живуть поблизу.  Це Винники, Львів, Пустомитівський район. Тому після навчання вони мають можливість повертатися додому.  

Сьогодні держава ставить питання, аби таких закладів було менше, а діти проживали в сім’ях. Навчаємось ми за загальношкільною програмою, але окрім того, проводимо оздоровлення в нашому медичному блоці. Діти проходять курс оздоровлення, який виписують кожному на початку навчання і він дає змогу поліпшити імунітет.

Про викладачів та підхід до дітей

60 викладачів у нас працює і 10 перебувають у декреті. Колектив дуже хороший. Коли я прийшла на посаду, то відразу зрозуміла, що потрібно міняти ментальність людей, особливо в інтернатах.

Ми не починали з ремонтів, бо як би це не було важливо, але душа, яка є в школи, значно важливіша. З 2006 року, коли я прийшла на посаду, ми почали міняти цю ментальність.

У нас було дуже багато тренінгів, поїздок закордон, до нас приїжджали тренери з-за кордону. Ця робота дала можливість на сьогодні, так би мовити, вилеліїти колектив, який нині є одним цілим, і що справді важливо – нам вдалося змінити ставлення до дитини.

Тепер воно партнерське і дає дуже багато для самооцінки дітей та їх успішності. Педагога не сприймають, як когось, хто «висить зверху», а як друга. І прикладів є дуже багато. Часто діти діляться з нами такими секретами і таємницями, якими не діляться з батьками.

Ми намагаємось акцентувати кожну дитину. Зокрема, акцентуємо на тому, що кожна дитина унікальна. В нас є різні методики, де ми намагаємося виявити в різних галузях дитину. В нас є безліч проектів, за рік десь приблизно 50 проектів реалізується. Це і великі міжшкільні, всеукраїнські та навіть міжнародні.

Зокрема, ми почали з того, що в школі, на кожних дверях класу, є куточок з написом «Найкращий учень тижня». Найкращий не лише у навчанні, а й у будь-чому, насправді. Впродовж року там обов’язково висять фото всіх дітей. І це не лише підвищує самооцінку, а й знімає агресію. В класі розуміють, що всі найкращі.

І справді, в нас нема проблеми агресії, бійок, булінгу. Це не сталося в один день, минули роки, але нині ми дійсно можемо бачити результат. Якщо і з’являються такі моменти, діти самі вміють це пригасити.

Наша школа сьогодні є ціннісно-орієнтованого виховання. Це радше скандинавсько-шведська система, але, насправді, ми її інтуїтивно почали застосовувати до того, як вона стала модною.  Ми не робимо надто великого акценту на якості знань. Наші зусилля спрямовані на духовність та виховання. І результати справді є.

Нині у Винниках є 4 школи і за рейтингами ЗНО наша школа посіла 2 місце. Ми можемо пишатися нашими випускниками, хоч їм і не легко адаптуватися у світі. Ми їх виховуємо так, аби вони вміли сказати «ні», щоб могли захистити свою думку, не здаватися, а іноді це стає проблемою. І, як правило, ці цінності вони зберігають і несуть по житті. Ми б хотіли, що такі люди в майбутньому стали елітою, можливо, тоді щось в нашій державі зміниться.

Плани на майбутнє

Цього року ми помічаємо якусь нездорову увагу до нашого закладу. Це не сталося лише в цьому році, а вже триває довше. При тому, що нині наш заклад відомий не лише в Україні, а й за її межами.

Зокрема, навіть в нас на сторінці є багато міжнародних проектів. Але нам цього року не додали фінансування. Коли я звернулася з цим питанням в управління освіти, мені повідомили, що нас забирає місто. Хоча врешті виявилося, що це була не зовсім правдива інформація.

Тоді я звернулася в облраду та департамент освіти, щоб нас таки дофінансували, бо гроші вже закінчилися і я не можу виплатити людям зарплату чи відправити їх у відпустку. І тут департамент освіти ініціював перепрофілювання нашої школи у науковий ліцей. Ми розуміємо, що йде реформа і треба змінюватися, але тут надто багато нюансів.

Зокрема, немає положення про науковий ліцей. Коли я перечитала проект положення, то зрозуміла, що це буде дуже важко. Там дуже високі стандарти. І зробити з нашої школи відразу науковий ліцей просто нереально, надто багато «але».

Мають бути відповідні лабораторії, оснащені класи, а головне мають бути фахівці. А ми знаємо, як це важко знайти хороших педагогів. Таке перепрофілювання нам не піде на користь. Тим паче, що ми вже маємо напрацювання в іншій галузі.

Нехай би це був ліцей, до прикладу, з назвою «Лідер», де ми виховуватимемо успішних людей та бачитимемо результати. Ще одним порушенням є, як сказано в законодавстві, період деінституалізації від 2017 до 2026 року, який розбитий на 3 етапи. Перший – закінчується в 2018 і це має бути оцінка всіх інтернатних закладів, на її основі має бути складений регіональний план і відповідно до нього мають приступити до самого реформування.

Тобто нас висмикнули і дали цю деінституалізацію, яка нічим не підтверджена. Я знаю, що наша оцінка є досить висока, тому ми не перебуваємо  у першочерговій деінституалізації. В листі міністерства освіти сказано, що другий етап може бути тоді, коли успішно завершений перший.

Мені відомо, що має бути план оптимізації затверджений обласною радою. Проте, наразі він є не затверджений і навіть не поданий на розгляд, тому виникає багато питань. Якщо ми з наступного року станемо таким ліцеєм, науковим, як це нам пропонують, ми можемо просто закритися.

Ми на конкурсній основі маємо набрати дітей, які, зазвичай, ідуть в заклад бодай з історією. У нас є імідж інтернату санаторного типу з лікуванням, а не наукового ліцею.

Шляхи вирішення питання

Ми пропонуємо, аби нам дозволили бути не науковим ліцеєм, а тим, чим ми можемо бути. Закладом, де б ми виховували лідерські якості, закладали наші цінності, може, не всі стануть політиками, але щасливими та успішними людьми точно зможуть стати.

Вже сьогодні ми ввели додаткові предмети, до прикладу, абетка успіху для молодших, фінансова грамотність, риторика, критичне мислення. Це те, що ми вже рік практикуємо. Крім того, ми маємо підтримку іноземних фондів, які дофінансовують наші проекти, які допомагають нашим дітям дедалі краще відкриватися.

Стосовно влади ми тішимось бодай якимось зрушенням. Зокрема, наші батьки створили ініціативну групу та написали відкритий лист-звернення, де зібрали близько 700 підписів. Батьки також ходять на всі комісії, тому вже потроху поступ є.

Нам відклали в проекті рішення цього питання на рік. Але в проекті досі фігурує науковий ліцей. І влітку всіх дітей мають повністю розформувати по інших навчальних закладах, а ми маємо наново набирати.

Нині ми розуміємо, що це нереально. Ми пропонуємо цей ліцей ціннісного орієнтування, крім того, хочемо, щоб дозволили нашим дітям закінчити школу, де вони навчаються, можливо, без набору першого класу. Також ми б хотіли, щоб нам залишили інтернат.

До слова, в новому законі сказано, якщо йде перепрофілювання в гімназію чи ліцей, там має бути інтернат. А в нас його забирають. Для нас це погано, бо ми часто запрошуємо тренерів, успішних людей, дітей з інших міст для проектів, то ми маємо можливість їх поселити.

Понад те, ми активно залучаємо позабюджетні кошти. Зокрема, в нас облаштовані всі класи мультимедійними дошками, в медичному блоці є соляна кімната, апарат кисневих пінок та коктейлів. За кошти спонсорів зробили танцювальний та гімнастичний зали. Як би не було, ми намагаємось дійсно щось робити, а не лише існувати на державні кошти.

Свою думку про вибіркове реформування закладів освіти на Львівщині висловив і Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина». Він наголошує на тому, про що вже неодноразово говорив – не потрібно робити поспішних кроків в реформуванні навчальних закладів області. Перед тим, як реформувати освітню галузь Львівщини передовсім чиновники мали би пам’ятати, що найкраща інвестиція – це турбота про нове покоління українців, яке будуватиме дійсно успішну країну, пише у своєму блозі політик.

Текст та фото WN