Як ставляться до них місцеві?

Сьогодні львів'яни часто можуть відчути себе туристами у власному ж місті, коли прогулюючись ввечері на Площі Ринок не було вільної лавки, бо їх позаймали справжні, "вічні туристи"- безхатьки.

Ніяково стає і в той момент, коли неохайні, а влітку - і напівоголені чоловіки, буває ще й зовсім молоді, жебракують посеред центральних вулиць міста, до того ж, нерідко від них почуєш, м'яко кажучи, нецензурну  лайку.

Іноді вони облаштовують місцеві парки під власні оселі та навіть вирощують картоплю на клумбах.

Та очевидно, є й такі, хто у скрутне життєве становище потрапив невимушено, вони ж рук не опускають та не піддаються лихим обставинам: шукають прихистку серед різноманітних притулків та можливість будь-якого підробітку.

Зрештою, про безпритульних говорити тільки в дусі приємно/неприємно не можна, адже є багато чинників присутності таких людей на вулицях міста. В цьому, безперечно, закладена соціальна складова захищеності громадян.

Вже у 2016 році у Львові налічувалось близько 2500 тисячі безпритульних. У місті є кілька місць, куди вони можуть звернутись за допомогою: Центр обліку та нічного перебування безпритульних осіб, Осередок підтримки безпритульних людей спільноти взаємодопомоги “Оселя”, притулок у Винниках та на вулиці Мазепи та ще кілька таких. Там вони можуть розраховувати на соціальну та юридичну допомогу, ночівлю, їжу,  чистий одяг та навіть на заробіток.

Та от не завжди такою підтримкою безхатьки можуть залучитись у  пересічних мешканців Львова.  

Ми дізнались у львів'ян їхнє ставлення до львівських безхатченків. Ось думки деяких з них:   

"Безхатьки бувають різні. Є ті, які п’ють і жебракують. До них ставлення негативне. Є такі, що залишилися без даху над головою через складні життєві обставини. Вони, зазвичай, звертаються у відповідні служби та намагаються назад повернутися до повноцінного життя. Таких поважаю. Багато з них живе у притулку на Рясному. Взимку була там. Це зовсім інший світ, цікаві люди. Вони справді стараються";

"У нас під балконом така живе.. моє ставлення негативне. Є геріатричні центри, які мають дбати про таких людей. Невідомо, чим вони хворіють";

"Звичайно. Не можна судити про них однозначно, адже бувають різні: є залежні від алкоголю, несповна розуму, які більше схожі на тварин - оці неприємні не так зовнішнім виглядом чи запахом, а більше як ілюстрація, доки можна скотитись. А є цікаві люди, які опинились на вулиці, "бо так сталось". Оцих шкода";

"Питання про безпритульних стоїть набагато глибше. Звісно, що неприємно, коли в громадському транспорті їде така особа і від неї чути всіма відтінками сечі і бруду. Але за кожним безпритульним є своя доля, своя історія. Чого він таким став.. ? В країнах Європи вони хоч якось захищені, є нічліжки. А в нас з тим глухо";  

"Якшо від них не тхне і вони не ведуть себе нав'язливо чи агресивно, то нехай. Як би банально не звучало, така проблема є в кожному великому місті світу. І тут вже залежить від позиції влади щодо цього питання. Якщо це поодинокі випадки - це нормально, не нормально коли по центру ходять вимагають гроші, "бо в каву плюну";

"Вони неприємні.  Наші подачки заохочують їх до жебракування. Краще нехай жебракують прямо під мерією, ЛОДА або ЛОР";

"Проблеми безхатченків, на жаль, є актуальними на всій планеті, й Україна в цьому сенсі не є винятком. Серед них досить високий рівень смертності, тому кількість постійно змінюється. Окрім безпосередньої допомоги безхатченкам, потрібно також працювати з причинами їх появи".

Відтак, зрозуміло, що у більшості львів'ян безхатьки, особливо ті, які поводять себе як не належить у суспільстві, викликають неприємні відчуття. Але з іншого боку, вони теж є частинкою суспільства, але тією частинкою, що опинилась на вулиці, ймовірно, не від доброго життя.

Текст і фото: WN