У Міжнародному валютному фонді акцентують увагу на тому, що зараз промисловий сектор сплачує за кубометр 11 гривень 38 копійок, а це менше, аніж приватні користувачі «блакитного палива».

Міжнародні інвестори, які готові працювати у нашій країні, кажуть, що така різниця може стати причиною корупційних діянь. Наприклад, можна купити газ за нижчою ціною для домогосподарства, а потім продавати його дорожче для промисловості, поклавши різницю у кишеню. Насправді не виключено, що до таких махінацій в нашій країні можуть вдаватися, але їм потрібно запобігати заздалегідь, а не ставити під удар громадян України.
Натомість влада обирає для себе найпростіший спосіб – прирівняти ціну і для промисловості, і для приватних споживачів газу.

Водночас наголошу, що нашим чиновникам уже давно потрібно розробляти план щодо того, як злізти з «кредитної голки». Визнаю, що зараз це зробити навряд чи вийде, але повинна бути хоча б елементарна стратегія і план, а не бездумне виконання будь-яких вимог кредиторів тільки для того, щоби отримати черговий транш.

Кожен, хто мислить тверезо, розуміє, що кредитні кошти все одно доведеться згодом повертати, і повертатимуть їх саме ті українці, в яких уже зараз витягують з кишень останні копійки. На цьому простому прикладі тарифної політики ми можемо дуже чітко побачити антисоціальну (і якщо в перспективі, то й антидержавну) політику чинної влади…

Проте практика довела, що ця влада не робить висновків зі своїх помилок і ніяк не реагує на катастрофічне погіршення якості життя українців… Втім уже скоро висновки зможуть зробити самі українці і дуже пощастить, якщо ці умовиводи виллються у демократичне волевиявлення, а не масові акції протесту. Бо протестувати насправді є проти чого…

Втім, якщо буде кому, бо динаміка міграції українців за кордон – катастрофічна – за кордоном вже працює і живе понад 4 мільйони наших співгромадян.