Президент України В. Зеленський дуже хоче вирішити питання припинення воєнних дій, повернення військовополонених і політичних в’язнів кремля. І це добрі наміри. Але як їх досягти? І що реально можна зробити, не допустивши при цьому помилок?

Насторожує те, що московське керівництво уже анонсує про початок діалогу президентів України та Росії. Але чи потрібен Україні такий діалог? Дати ствердну відповідь важко, бо за всіма ознаками кремль не те що не готовий іти на жодні поступки, а намагається вперто нав’язати Україні особливий статус Донбасу, причому не адміністративної автономії, а політичної, що реально означає: 1) українська влада туди не зайде; 2) збройні формування сепаратистів залишаються, а їхні представники братимуть участь в роботі українського парламенту та інших органів, диктуючи політичні вимоги, підштовхуючи до федералізації і блокуючи прогресивні рішення; 3) Україна бере на себе зобов’язання щодо відбудови та фінансування окупованих територій. Ще одна невідповідна українським інтересам вимога – зняти водну, енергетичну та економічну блокаду Криму.

Іти назустріч таким вимогам категорично не можна, бо це означатиме здачу українських державних інтересів. А що можна? Через контактні групи та міжнародний тиск добиватися на паритетних умовах обміну полоненими та в’язнями, припинення вогню на лінії зіткнення з використанням міжнародного миротворчого контингенту. Це реально. Бо на інші поступки кремль не піде. Лише нові жорсткі економічні санкції могли б його змусити. Але такі санкції через різні причини ні ЄС, ні США уже не запровадять. І міжнародної підтримки треба шукати в тих впливових державах, де вплив проросійського лобі є найменшим. А отже, враховуючи усі обставини, організовувати міжнародні зустрічі на найвищому рівні між Україною та Росією зовсім не потрібно.

Фото - censor.net.ua