У п’ятницю, 6 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Яськівим і Василем Грубою, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Прощання з Володимиром Яськівим розпочнеться о 09:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175).

Чин похорону Володимира Яськіва і Василя Груби розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Володимира Яськіва на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87  (вул. Пасічна).

Василя Грубу поховають на кладовищі у с. Зимна Вода.

Біографічні довідки захисників

Навчався у Новороздільському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію газоелектрозварювальника у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Новороздільський професійний ліцей» та професію автомеханіка у Новороздільському політехнічному фаховому коледжі.

Проходив строкову військову службу.

Працював газоелектрозварювальником, а згодом — у сфері торгівлі на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Володимир любив риболовлю, збирання грибів і садівництво і був майстром на всі руки. Вирізнявся життєрадісністю, завжди залишався усміхненим. Любив музику та із задоволенням співав.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 151-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Володимира Яськіва залишилися брат, дружина, двоє синів, невістка, онуки та родина.

Навчався у ліцеї № 66 Львівської міської ради. Згодом здобув професію техніка-механіка в Івано-Франківському фаховому коледжі.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Василь захоплювався риболовлею, футболом та кулінарією. Був добрим, чуйним і щирим, справжнім господарем, життєрадісною і світлою людиною. Вирізнявся доброзичливістю, врівноваженістю та спокоєм.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Згодом проходив службу у Військовому госпіталі Військово-медичного клінічного центру Східного регіону. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Василя Груби залишилися дружина, син та родина.