Учора, 1 листопада, на Львівщині пройшли заходи з нагоди відзначення 101-ї річниці утворення Західно-Української Народної Республіки.

Зокрема, львів'яни, представники влади, громадські активісти відвідали Личаківський цвинтар, де поклали квіти до Меморіалу воїнам УГА, а також до могил Дмитра Вітовського – Держсекретаря військових справ ЗУНР, Михайла Галущинського – коменданта Січових Стрільців, Олександра Тисовського – керівника і засновника «Пласту».

"Бувають такі моменти в історії, коли треба діяти твердо і рішуче. Саме так діяли українці у Львові у листопаді 1918 року. І перемогли, завдяки чому постала ЗУНР. Власне, на мою думку, нинішній українській політиці бракує часто саме рішучості та твердості, особливо коли треба захисти інтереси людей, громади від забаганок олігархів та місцевих багатіїв", - зазначила Наталія Тимчій, голова Львівської міської організації партії ВО "Батьківщина".

Нагадаємо, 1 листопада 1918 року у Львові було проголошено Західно-Українську Народну Республіку, яку очолив сотник Українського Січового Стрілецтва, вихованець Станіславівського «Пласту» Дмитро Вітовський. Упродовж майже п’яти місяців нинішній Івано-Франківськ був столицею ЗУНР на чолі з президентом, доктором Євгеном Петрушевичем.

Святкуючи цю знаменну дату, передусім слід згадати основні події того часу, замислитись над роллю та значенням ЗУНР в процесі національного державотворення.

5 листопада 1916 року рішенням імператорів Німеччини і Австро-Угорщини в межах колишньої російської території Царства Польського було створено маріонеткову державу Регентське Королівство Польща, яке за рік власні сформувало державні інституції, включаючи парламент, місцеві органи влади і армію, і 7 жовтня 1918 року, коли капітуляція Австро-Угорщини і Німеччини у Першій Світовій війні стала справою часу, проголосило незалежність.

16 жовтня 1918 року, цісар Карл І в надії зберегти державність оприлюднив маніфест, згідно з яким Австрія проголошувалася федеративною державою, а її народи отримували право на державність. Для формування власних органів влади 18 жовтняу Львові відбулось зібрання за участю послів австрійського парламенту, Галицького та Буковинського сеймів, єпископату, представників політичних партій, організацій і товариств з етнічних українських земель, що входили до Австро-Угорщини, яке сформувало Українську Національну Раду (УНРаду).

19 жовтня УНРада проголосила створення Української держави на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття на чолі з депутатом австрійського парламенту Євгеном Петрушевичем і намір перебрати на себе органи влади. Проте наступного дня намісник Королівства Галичини та Володимирії генерал Карл Георг фон Гуйн відповів відмовою, яку 23 жовтня Євгену Петрушевичу підтвердив прем'єр-міністр Австро-Угорщини, повідомиши про плани передати Галичину Польському королівству, для чого 28 жовтня у Кракові була сформована відповідна комісія.

Щоб запобігти переходу під владу Польщі, у ніч на 1 листопада 1918 року за ініціативою члена УНРади Костянтина Левицького та сотника Дмитра Вітовського загони Українських січових стрільців загальною чисельністю 2400 осіб зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові, Станіславі, Тарнополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині і Бориславі. Найтяжчі бої Листопадового повстання відбувались у Львові і до 11 листопада, коли у Варшаві була проголошена Польська республіка на чолі з генералом Пілсудським, дише дві третини міста були під контролем стрільців. Однак вже 1 листопада 1918 р. УНРада ЗУНР розпочала розсилати телеграфні ноти про утворення Української держави.

13 листопада 1918 року, у день зречення престолу цісаря Карла І, УНРада затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким нова держава отримала назву Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Листопадове повстання у Львові зазнало поразки 22 листопада 1918 року, і уряд ЗУНР переїхав спочатку в Тернопіль, а з 2 січня 1919 року – у Станіславів (тепер Івано-Франківськ), де було сформовано новий уряд на чолі з Сидором Голубовичем, який змінив Костянтина Левицького на посту голови Державного секретаріату ЗУНР.

Замість епілогу. Загалом ЗУНР проіснувала всього 257 днів – з 1 листопада 1918 року до 15 липня 1919 року. Але це був час, коли українці вперше за багато століть стали творцями власної долі.