У неділю, 21 квітня, християни західного обряду відзначають Воскресіння Господнє, а східного - святкують Вхід Господній до Єрусалима, або Вербну неділю, останню урочисту подію перед початком Страсного тижня, що закінчиться Світлим Христовим Воскресінням.

Великдень є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року і приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Для християн Великдень символізує перемогу життя над смертю, звільнення від тягарів гріха, перехід зі стану несвободи в царину свободи і любові, про це пише Укрінформ.

За Євангеліями, після того, як Ісус прийшов до Єрусалима, був зраджений і страчений на хресті, а потім похований у печері відданими учнями - Він воскрес. Недільного дня, прийшовши до Його гроба, жінки-мироносиці виявили, що місце поховання порожнє. Натомість побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Невдовзі одній із них явився Христос, якого вона сприйняла спочатку за садівника, і сказав про своє воскресіння. Радісна звістка надзвичайно швидко поширилася Єрусалимом, а потім і всією Іудеєю. 

Православна і католицька Пасха майже не відрізняються в основних принципах святкування. Щоправда, дата святкування Великодня різниться. Католики зазвичай зустрічають Пасху трохи раніше, ніж православні, але інколи дати збігаються. 

А от християни східного обряду сьогодні святкують свято Входу Господнього в Єрусалим. Воно належить до 12 найбільших свят церковного календаря і відзначається завжди у шосту неділю Великого посту, рівно за тиждень до Великодня. Історія святкування в християнській традиції почалася приблизно в IV столітті, а на наших теренах з ХІ. 

За переказами, саме цього дня Ісус на віслюку в'їхав до Єрусалима. Наближалося іудейське свято Песах, тому до міста прибувало чимало людей. Іудея була тоді однією з провінцій Римської імперії, і її мешканці вірили, що мусить з'явитися Той, хто визволить їх від панування римлян. І містяни, і паломники радо вітали Ісуса і встилали Йому дорогу пальмовим гіллям. Вони знали, що напередодні Він воскресив мертвого Лазаря, який пролежав у печері аж три дні - такого дива не творив ніхто й ніколи, тому іудеї й вітали Ісуса як свого царя. Отже, свято символізує, з одного боку, визнання Ісуса Месією (Христом), а з іншого - прообраз входу Сина людського до раю.