Сьогодні, 29 вересня, в Україні вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру — однієї з найтрагічніших сторінок Голокосту. Ця дата нагадує про жахи, які відбулися 83 роки тому, коли нацисти знищили єврейське населення Києва.

29 вересня 2024 року світ вшановує 83-гу річницю однієї з найстрашніших подій в історії нацистської окупації — масових розстрілів у Бабиному Яру. У період з 29 вересня по 3 жовтня 1941 року в урочищі, що знаходиться на північному заході Києва, відбулися масові страти, які стали символом злочинів нацистського режиму. За лічені дні тут було вбито десятки тисяч людей — євреїв, ромів, українських націоналістів та радянських військовополонених.

Перші розстріли та початок трагедії

27-28 вересня нацистська адміністрація розклеїла по Києву оголошення, що наказувало всім євреям міста з'явитися 29 вересня до 8:00 ранку на перехрестя вулиць Мельникова та Дегтярівської. Ті, хто не виконав наказу, підлягали негайному розстрілу. Людей закликали взяти з собою документи, гроші, теплий одяг і цінні речі. Більшість з них не підозрювали, що йдуть назустріч смерті.

Перший масовий розстріл стався ще до цієї дати — 27 вересня 1941 року, коли нацисти вбили 752 пацієнтів київської психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, розташованої неподалік Бабиного Яру. Точне місце страти пацієнтів досі невідоме.

Жорстокі розправи, які тривали роками

Масові розстріли єврейського населення тривали п'ять днів, до 3 жовтня. Протягом наступних двох років, під час нацистської окупації Києва, Бабин Яр став місцем розправ над іншими категоріями "ворогів" нацистського режиму. Тут загинули українські націоналісти, роми, радянські військовополонені та інші громадяни, яких нацисти вважали "непотрібними".

Загалом у Бабиному Яру знайшли смерть понад 100 тисяч людей, серед яких переважна більшість — євреї. За різними даними, з цієї кількості вдалося вижити лише 29 особам.

Машина смерті: як розстрілювали тисячі людей за кілька днів

За німецькими документами, лише за перші два дні масових розстрілів було страчено 33 тисячі євреїв. Людей направляли до вузького "коридору", обабіч якого стояли німецькі солдати зі зброєю, кийками та собаками. У цих жахливих умовах відбувалися страти, що не залишали жодного шансу на порятунок. Тих, хто намагався переховуватися в Києві, нацисти відшукували в жовтні 1941 року і відвозили до Бабиного Яру, де розстрілювали на місці.

Жертвами були люди всіх вікових категорій. Серед убитих — двотижневі немовлята і найстаріша жертва, якій було 103 роки. Немовлята часто гинули під тілами інших жертв, які падали на них після пострілів.

Сучасні відгомони трагедії

Навіть через 80 років жахіття Бабиного Яру нагадує про себе. 1 березня 2022 року, під час ракетного обстрілу Києва, один із снарядів влучив у територію поблизу меморіалу Бабиного Яру. Унаслідок цього загинули п'ятеро мирних жителів.

Історії тих, хто вижив: свідчення з пекла на землі

Серед небагатьох тих, хто вижив після масових розстрілів у Бабиному Яру, залишилися свідчення про жахи, які довелося пережити.

Георгій та Розалія Бріф — подружня пара, що намагалася уникнути смерті, проте їх затягнуло у "коридор смерті". Востаннє їх бачили разом на перехресті вулиць Мельникова і Пугачова.

Цезар Кац, чотирирічний хлопчик, дивом вижив завдяки своїй няні, яка провела його через перше кільце нацистської охорони. Вона мала український паспорт, що врятувало життя маленькому Цезарю.

Раїса Дашкевич, мати, прийшла до тями з мертвим сином на руках під горою тіл, після того як її сім'ю розстріляли. Їй вдалося вибратися з яру, чіпляючись за чагарники і траву.

Ці свідчення не лише ілюструють жорстокість нацистських злочинів, але й нагадують про неймовірну силу людського духу. Історії тих, хто вижив, розповідають про те, як люди намагалися врятуватися серед безнадії та жаху: розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам і молитви заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців і гуркотом літака, який безперервно літав над яром.

Бабин Яр: вічний символ жаху

Бабин Яр став місцем, де спочивають десятки тисяч невинних жертв нацистського режиму. Сьогодні це місце пам'яті, яке нагадує про трагедію минулого і закликає не допустити повторення таких жахів в майбутньому.

Марина Лапіна, спеціально для WestNews.