Журнал НВ поговорив зі Сливоцьким про головну бізнес-проблему останніх тижнів — вплив сумнозвісного коронавірусу на світову економіку.

Подаємо передрук: "Уцьому веселому чоловікові з американською українською, який жартує в київській кав’ярні з офіціантами, навряд чи вгадаєш людину, яка понад 30 років консультує найбільші компанії світу зі списку Fortune 500. Але ж це Адріан Сливоцький, провідний американський фахівець з бізнесу, котрий навчає тонкощів конкуренції та зростання топ-менеджмент таких лідерів ринку, як Nike, Hyundai, Microsoft, Samsung, IBM і Boeing.

Сам Сливоцький, мешканець Бостона й українець за походженням, входить у перелік 50 найкращих світових бізнес-мислителів рейтингу Forbes. Він приїхав до Києва на запрошення Львівської бізнес-школи УКУ, де вже кілька років обіймає посаду члена Дорадчої ради, і принагідно погодився поспілкуватися з НВ.

Він народився в США в родині, яка походить з Івано-Франківщини, а останні роки дедалі частіше навідується на історичну батьківщину, людським капіталом якої, за його словами, захоплюється не менше, ніж фінансовим капіталом компаній, що консультує. Свою нову книжку Давид перемагає він написав спочатку українською мовою, а вже потім перевидав англійською.

Утім, за кавою з НВ Сливоцький перш за все розмірковує не про тонкощі менеджменту, а про головну бізнес-проблему останніх тижнів — вплив сумнозвісного коронавірусу на світову економіку.

Як розгортатиметься світова криза, пов’язана з коронавірусом, не знає ніхто. Але важливо розуміти, що ця криза постала з етичного провалу. Це мені трішечки нагадує Чорнобиль. Уряд Китаю все знав, але світові не сказав, і наслідки тепер ми маємо по всьому світові. Ми не знаємо, як це розгортатиметься, але це крім видимих ризиків відкриває й певні можливості.

Багато хто досі вважає, що Китай незамінний у сенсі постачання своїх товарів і комплектуючих. Але вже 10 років праця звідти поступово переноситься до В'єтнаму або Бангладеш, ця китайська непоборність, як свого часу непоборність американського гіганта Wallmart [мережа універсальних магазинів у США], вже почала слабнути за нових часів.

Якщо ця криза насправді пошириться, то для України це шанс подумати про те, про що ми вже повинні були почати думати 10 років тому. Чи може Україна запропонувати свої послуги світові, як це зробив Китай? До речі, про це вже давно подумала Німеччина. Вони конкурують з Китаєм за виробництво останні 20 років, і вони не віддають свої технології, можливо, це якнайкраще підготує їх до зміни обставин.

Навіть якщо цього разу все скоро закінчиться, важливо думати про майбутнє. Треба й надалі дотримуватися тієї лінії мислення, бо ми це замало робили останні 10−15 років.

Є три шляхи, які вже допомогли українським підприємцям глобально вирости, і ті, хто йдуть за ними, можуть їх наслідувати. Перший — це індустрія аутсорс, вона зросла всередині країни без будь-якої зовнішньої допомоги. Сьогодні таких людей в Україні вже понад 120 тис., і вони створюють конкуренцію на глобальному ринку. В одну мить ці хлопці й дівчата зрозуміли, як важливо опановувати технології, як важливо вивчати англійську мову.

Друга група — це представники стартап-індустрії. Для мене це диво, що люди тут ще 9−10 років тому в обставинах, які ніяк не допомагають розвитку стартапів, зрозуміли, що можна виробляти продукт для якоїсь групи споживачів, але робити це глобально. Вони від початку не думали масштабами однієї країни, а також розуміли, що національний ринок не має ресурсів для інвестицій, тому вони навчилися діяти дешево й оптимально. А по‑друге, вони, як і працівники аутсорс-індустрії, швидко зрозуміли, що ідеї, клієнти й капітал майже завжди знаходяться за межами країни, на Заході, особ­ливо в США.

І неважливо, говорите ви про [українські стартапи] Grammarly, чи про Gitlab, чи про Petcube. Якось ці молоді люди зуміли в неймовірно важких обставинах здійснити заплановане. Сьогодні вони успішні, про них дізнаються на Заході, і їх починають поважати.

Третій шлях для українських підприємців — це організація бізнесу за прикладом регіону навколо Мілана. Мілан — це зосередження малих і середніх підприємств, залучених до виробництва одягу. Залишаючись порівняно невеликими, вони навчилися діяти глобально. Бо чітко виокремлюють свого споживача і мають можливість пропонувати йому унікальний товар. Сьогодні я бачу, як такі підприємства з’являються і в Україні.

Коли ми говоримо про бізнес в епоху змін, то важливо визнати: майбутнє вже настало, але воно настало нерівномірно, не всюди. Тому потрібно дуже добре розуміти, як за останні 10−12 років змінився споживач. Він стає дедалі більш досвідченим. Він стає більш вимогливим і набагато менш терплячим до найменших затримок і проблем. З одного боку, це відкриває величезні можливості перед новими компаніями, які приходять, аби продавати кращий товар максимально швидко і зручно. З іншого боку, це серйозна загроза для традиційних компаній, які рухаються набагато повільніше й не такі чутливі до змін споживчої культури.

Головний здобуток бізнесу майбутнього — закон асиметричної конкуренції. Його суть полягає в тому, що малі інноваційні компанії, які не мають великих грошей, можуть швидко розвиватися, якщо в них є чітко сфокусований клієнт та унікальна для нього пропозиція. Завдяки цьому вони виграють у гігантів, які не можуть бути надто чутливими до потреб. Яким кожна зміна вартує дорого та забирає певний час.

Останні 15 років в Америці, в Китаї, в Ізраїлі виникли саме такі компанії. Вони наче прийшли з паралельної планети, це стартапи. Вони мислять інакше, рухаються інакше, і якщо не розуміти механізмів їхнього успіху, то виглядає він як диво.

Можна вливати мільйони доларів в рекламу, але чи бачили ви телевізійну рекламу автомобіля Tesla? Це останнє важливе питання асиметричної конкуренції. Як можна дати про себе знати, не витрачаючи мільйонів? Як не витрачати бюджети на рекламу на етапі виведення продукту на ринок? І Amazon, і Netflix, і IOS ставили собі ці запитання і відповідали на них. Замість реклами на першому етапі роботи всі ці компанії створили непересічні враження і відчуття від користування товаром. Такі, що споживачеві захотілося ними ділитися з іншими. Хай про вас почнуть говорити, хай ця історія буде захопливою. Тоді ваша реклама примножуватиме не щось пересічне, а підсилюватиме існуюче враження від надзвичайного.

Закон асиметричної конкуренції справедливий не лише для бізнесу, він працює і в царині держ­управління, і в царині громадських організацій. І священник, і урядовець можуть поставити собі ті самі запитання, що й підприємець: як мені діяти, щоби, вкладаючи мінімальні ресурси, виконати якнайбільше завдань?

Те ж саме може робити й український урядовець. Перш за все подивитись на вікно своїх можливостей. Замислитись, хто є замовником його послуг, кому він має служити. Як він має служити. Чи ним задоволені? Чи його клієнти мають до нього повагу? Порівняти себе з найкращими і зрозуміти, що йде не так.

П’ять запитань до Адріана Сливоцького

— Найдорожча річ, яку ви придбали для себе за останні п’ять років?

— Не знаю про матеріальне, але за останні 40 років — то моя родина.

— Найцікавіша подорож у житті?

— Це подорож до Китаю. Тому що навіть у Сан-Франциско, який до сьогодні є першим у світі з інновацій, не розуміють, як швидко, як зосереджено, як прагматично рухається китаєць попри неприємні останні новини. І я би бажав кожній талановитій українській дитині від 16 років зорганізувати хоча б на тиждень подорож до Китаю. Аби побачили найкраще виконання завдань для покупця в цілому світі.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— Користуюся або метро, або своїм старим Toyota prius.

— Наймудріша людина, з якою вам довелося спілкуватися протягом останніх років?

— Це мій приятель Сергій Лисняк з Шанхая, перекладач Сунь Цзи [китайський стратег і філософ VI ст. до н. э., автор трактату Мистецтво війни] на українську мову. Після кожної розмови з ним я краще розумію світ.

— Чи є у вас guilty pleasures [таємні задоволення]?

— Це американський футбол. У Бостоні, де я живу, є власна команда з американського футболу New England Patriots, тому що тренер цієї команди — найкращий стратег із тих, кого я знаю.