• Головна
  • Новини
  • Українці у Болгарії - розповідає письменниця Анна Багряна

12.06.2019, 23:56

Українці у Болгарії - розповідає письменниця Анна Багряна

Письменниця Анна Багряна – українка, яка живе і працює в Болгарії. Окрім власних текстів, Анна перекладає, малює, виховує доньку і не цурається побуту.

- Аню, скільки часу ти живеш у Болгарії і як так склалося, що ти – українка з дипломом філолога, успішна і перспективна письменниця й перекладачка, стала мешканкою Болгарії?

- У Болгарії я живу вже чотири роки. Мій чоловік – болгарський письменник Димитр Христов. Перш ніж оселитися в Болгарії, ми прожили шість років у Північній Македонії, в Скоп’є, де Димитр був на дипломатичній роботі. Я ж продовжую залишатися українською письменницею і українським філологом – незалежно від місця  свого перебування.

- Чи багато українців мешкає у Болгарії (може ти маєш стосунок до українського товариства чи діаспори) та як українці почуваються у цій країні? Чи немає конфліктів між болгарами й українцями?

- У Болгарії проживає приблизно 10 тисяч українців, але, звісно, ця цифра – відносна, адже, по-перше, йдеться лише про громадян України, а ще є ж етнічні українці, які мають громадянство Болгарії, а по-друге, багато з них перебувають у Болгарії тимчасово, по роботі – коли закінчується контракт, повертаються додому в Україну.

У Болгарії є кілька українських товариств, вони об’єднані в Спілку українських організацій Болгарії «Мати Україна». Очолює Спілку Олена Коцева. Спілка входить до Світового конгресу українців і займається волонтерською діяльністю, популяризацією історії та культури України в Болгарії, налагодженням співпраці між двома країнами тощо.

Але, на жаль, серед болгарського населення ще й досі є дуже популярними русофільські настрої. Тому іноді виникають навіть конфліктні ситуації. Найсвіжіша з них – це конфлікт між Посольством України в Болгарії та Союзом болгарських письменників. Все почалося з того, що керівництво СБП засудило болгарського письменника Светослава Нахума, який висловив підтримку Україні, в тому числі – й у своїй творчості. На презентації книжки Светослава «Втеча із Криму» був присутній Посол України. Керівництво СБП побачило в цьому так звану «політичну пропаганду», а по суті висловило відверту антиукраїнську позицію. Цей випадок був достатньо висвітлений і в українських ЗМІ.

Дуже прикро, що навіть болгарські інтелектуали піддаються агресивній російській пропаганді. Та все ж таки, серед болгар, в тому числі – і серед болгарських письменників, є і чимало друзів України, які підтримують нас і приходять на заходи, що організовує українська діаспора та Посольство.

Також у Софії віднедавна діє Український дитячий клуб, який ми створили цьогоріч разом із мамами-українками. Приміщення для клубу в самому центрі Софії нам безкоштовно надає громадська організація «Атлантична Рада». Ми збираємося приблизно раз на два тижні. Зазвичай наші зустрічі є тематичними.

Наприклад, цієї весни ми робили квест для дітей «Захалявна книжечка», присвячений 205-літтю від дня народження Тараса Шевченка, потім була зустріч «Закликання весни», коли діти ліпили із тіста жайворонків і вчилися співати веснянки і гаївки, після того була підготовка до Великодня, де ми пригадували символи писанок. Коли надворі хороша погода, ми робимо і виїзні зустрічі клубу. Так, у травні була спільна з Посольством поїздка нашого клубу у Владаю – село неподалік від Софії, де влітку 1894 року жила і творила Леся Українка. Біля пам’ятного знака Лесі Українці діти з мамами й татами посадили квіти, зокрема, насіння квітів із її рідного Колодяжного, пригадали знайомі зі школи вірші, а також прогулялися до водоспаду, де спробували відшукати і відтворити крейдою на камінні персонажів «Лісової пісні». Усім дуже запам’яталася ця поїздка. Членами нашого клубу є і дорослі, і діти різного віку – з українських та українсько-болгарських родин, а також бессарабські болгари, батьківщиною яких є Україна.

- Як живеться в Болгарії? Легше, аніж в Україні? Так само чи якось інакше? Адже ти маєш можливість порівняти і відчути це.

- Рівень життя в Україні і Болгарії приблизно однаковий. Є багато схожого, є і свої особливості у кожній країні, щось краще у Болгарії, щось – в Україні. Але, звісно, я, як українка, як українська письменниця, почуваюся комфортніше в себе на Батьківщині, бо там – мої рідні, друзі, колеги, читачі. Водночас у Болгарії мені легше й продуктивніше працюється. Там я рідше беру участь у різних культурно-мистецьких заходах, а тому маю більше вільного часу на творчість і перекладацьку роботу.

- Чи вдається знаходити час для побуту? Життя в Болгарії дороге чи можна собі порадити і людям із середнім достатком? Також цікаво, чи залишається час на відпочинок? (До речі, чи відпочивають самі болгари у себе вдома? А може їздять, як і українці, в Єгипет і Туреччину?)

- Без побуту ніяк. Хоч я і творча людина, але терпіти не можу побутового безладу. У Болгарії дорожчими є комунальні послуги, міський та міжміський транспорт, ліки та лікарські послуги, ціни ж на продукти, одяг, взуття – приблизно такі самі, як в Україні, іноді навіть трохи нижчі. Статки у кожного теж різні. Болгарські пенсії – дуже мізерні. Багато людей у містах жебракують. А відпочивають болгари, як і українці, залежно від своїх статків. Хтось на дачі, хтось на Чорному морі чи в горах Болгарії, хтось – у Греції, хтось – у Туреччині чи деінде. Особисто я відпочиваю в Україні, у себе на дачі під Києвом, в рідній Борові. Іноді ми з чоловіком і донькою їздимо на море, але, як правило, не надовго і восени, коли вже закінчується курортний сезон – тоді спокійніше і приємніше. А на вихідні гуляємо в парку або ж ходимо в гори.

- У вас із Димитром росте донечка Оксанка. Знаю, що вона бере активну участь у різних конкурсах і виставках. Як із цим у Болгарії? А ти поруч із нею маєш змогу влаштовувати виставки своїх картин? Для цього треба бути у Спілці Митців чи все доволі демократично? (Адже окрім власних текстів і перекладу ти відкрила у собі й бажання малювати).

- Так, Оксанка дуже любить малювати. Я її змалку заохочую брати участь у всіх можливих конкурсах. Тому вона вже має і чимало нагород. У тому числі – міжнародних. У Болгарії проводиться багато різних конкурсів для юних художників. Щодо мене, то я теж періодично малюю. Вже проводила кілька виставок, також презентую свої картини на власних літературних вечорах. Але я не маю жодних «художницьких» амбіцій. Це просто один із способів творчого самовираження – альтернатива писанню, чи радше – можливість відпочити від писання й перекладів, своєрідне творче «перезавантаження».

- Ти працюєш над перекладами, виховуєш разом із чоловіком доньку Оксанку. Твій чоловік Димитр Христов поет і бард. Не бізнесмен і не айтішник. Як живеться творчим людям у Болгарії?

- У Болгарії творчі люди живуть скромно, особливо – письменники. На жаль, літературною працею багато не заробиш, тому потрібно займатися іще чимось, щоб мати можливість забезпечити матеріально себе і свою родину. Власне, саме тому я паралельно з творчістю займаюся перекладами, редагуванням, іноді – писанням статей. Переваги такої роботи в тому, що вона не прив’язана ні до місця проживання, ні до якогось робочого графіку, я можу працювати будь-де і будь-коли.

- Сумуєш за Україною? Хотіла би колись повернутись і жити тут?

- Я не виїхала з України назавжди. Принаймні, у мене немає такого відчуття. Адже щороку, з кінця травня до початку вересня – тобто четвертину року – живу в Україні, беру активну участь у культурному та громадському житті своєї країни, виступаю на різних літературно-мистецьких фестивалях, проводжу зустрічі з читачами по різних містах України, читаю лекції на письменницькому семінарі «КУСТ», що проходить щоліта на Рівненщині. Решту часу я теж постійно на зв’язку з Україною, до деяких заходів долучаюся з відстані, віртуально, адже в наш час є достатньо можливостей для цього. Зрештою, всі ті книжки, які я пишу і перекладаю, перебуваючи в Болгарії, призначені для українських читачів. Тобто Україна – завжди зі мною. І я теж завжди з Україною.

- Які перспективи бачиш у своєму теперішньому житті? Що хотілось би змінити?

- Маю багато творчих (і не лише) планів на майбутнє, але не люблю говорити про те, чого ще не зробила. Краще ділитися результатами своєї праці. Тому працюватиму. А всі зміни нехай будуть лише на краще!

- Дякую тобі за цікаву і змістовну роботу. Бажаю тобі наснаги і часу здійснити усе цікаве й задумане!

Розмову вела Оксана Кришталева, Львів

  • ,
  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    Статті

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    На позачерговій сесії ВРУ слід повернути українцям газ та підвищити пенсії - Батьківщина

    Коментар

    Блоги

    Наталя Тимчій

    Разом зможемо зробити Львівщину й Україну успішними

    Василь Чорний

    Про досвід політичних невдач Івана Франка, який потрібно пам’ятати напередодні виборів

    Дмитро Снєгирьов

    Під виглядом відведення сил Росія готує провокацію. Станиця Луганська під загрозою прориву

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: