У понеділок, 18 травня, в Україні відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановується пам'ять жертв депортації кримських татар.

Про це пише Укрінформ.

Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку і тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня).

Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони СРСР № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.

Без сумніву, був здійснений акт гено- і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії), було депортовано 183 144 особи; за татарськими джерелами – понад 400 тисяч людей, з яких упродовж півтора року померли близько 46%. У каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС.

Людям на збори давалося від кількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилася і була конфіскована державою. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина - до ГУЛАГу, а ще частина - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.

Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.

Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам’яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла русифікаторська політика.

Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир, і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але знову кримська земля стала об’єктом зазіхань з боку Росії, а кримські татари зазнають нечуваних із часів Сталіна репресій.