У суботу, 25 травня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями. Олександр Рудський, Олег Ковць, Євгеній Кузнєцов захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Олександра Рудського та Олега Ковця поховають на Личаківському кладовищі, а Євгенія Кузнєцова – на Голосківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Олександр Рудський (04.03.1982-29.02.2024) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №37 Львівської міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №52 м.Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту») за спеціальністю «Електрик-високовольтник».

У мирний час працював спершу у Регіональній філії «Львівська залізниця», згодом – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Барком». Був доброю, чуйною людиною, люблячим батьком і чоловіком.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 141-ї окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на південному напрямку фронту.

У Олександра Рудського залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра.

Олег Ковць (16.10.1973-16.05.2024) Уродженець села Дмитровичі Львівської області. Проживав у Львові з 1977 року.

Навчався у середній школі №42 м. Львова. Продовжив навчання у Львівському СПТУ-50, де здобув спеціальність «монтажник радіоапаратури і приладів». Згодом здобув освіту слюсара з ремонту автомобілів. Був надзвичайно умілим водієм.

Після завершення навчання проходив військову службу у Хмельницькому та Вінниці.

Впродовж останнього часу займався меблярством, мріяв започаткувати власну справу. Захоплювався рибальством і футболом. За словами близьких, був доброю, чесною, справедливою людиною, справжнім життєлюбом. Завжди був готовий прийти на допомогу.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем вступив до 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Згодом боровся із окупантами в складі 116-ї окремої механізованої бригади першого механізованого батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на території Сумської, Запорізької, Донецької та Харківської областей. Обіймав посади командира взводу та командира відділення, беріг своїх побратимів та з великою турботою ставився до них. Був люблячим чоловіком, сином, батьком та дідусем.

У Олега Ковця залишилися мама, дружина, дві доньки, брат та онук. 

Євгеній Кузнєцов («Студент») (03.07.1988-19.05.2024) Народився у Києві.

У 2003 році закінчив Загальноосвітню школу I-III ступенів №3 м. Ірпеня. Згодом здобув професію «столяр, реставратор виробів з дерева» у Львівському професійному ліцеї дизайну та будівництва. У 2012 році закінчив Національний лісотехнічний університет України.

Учасник подій під час Революції Гідності, до 2017 року виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Після повернення працював спершу у сфері надання послуг з охорони власності у місті Львові, згодом – у сфері деревообробки та виробництва меблів. За словами близьких, Євгеній Кузнєцов усього досягав самотужки та завжди прагнув справедливості, допомагав і ставав на захист кожного; був вірним і безстрашним воїном. Захоплювався історією, шахами, цікавився стародавніми цінностями.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів до складу 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Миколаївщині.

У Євгенія Кузнєцова залишилися донька, син, дружина, бабуся, брат, сестра, тітка та дядько.