У п’ятницю, 17 травня, Львів попрощається з військовослужбовцями Назаром Хмілевським та Андрієм Васьківим, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Обоє воїнів загинули в один день, евакуюючи поранених побратимів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Андрій Васьків (09.08.1976-09.05.2024) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі залізничного транспорту. Після завершення навчання проходив військову службу у лавах військ зв’язку.

Працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Львівська залізниця». У вільний час захоплювався рибальством і футболом. За словами родини, був надзвичайно «добрим, життєрадісним, чесним та порядним».

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Виконував бойові завдання спершу на Київщині, а згодом – на Донеччині у складі 53-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. Загинув під час евакуації поранених побратимів.

У Андрія Васьківа залишилися дружина, син, брат, теща, багаточисельна родина, друзі, побратими та знайомі. 

Назар Хмілевський (21.05.1992-09.05.2024) Уродженець міста Ківерці Волинської області.

Навчався у Ківерцівській школі №4, згодом вступив до Волинського обласного ліцею. У 2015 році закінчив Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.

Після завершення навчання працював лікарем-інфекціоністом, до війни проводив діагностику та консультації у мобільній оптиці. Захоплювався автомобілями, часто відвідував українські музичні фестивалі. Обожнював присвячувати час дітям.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, попри відсутність військового досвіду, став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання у «гарячих точках» Донеччини у складі 53-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. Захищав м. Бахмут, за що був нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-української війни». Загинув, евакуйовуючи поранених побратимів.

У Назара Хмілевського залишилися мама, дружина, дві доньки та двоюрідні брати і сестри.