У п’ятницю, 7 червня, Львів попрощається з військовослужбовцями Леонідом Єфіменком та Іваном Масинцем, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Зранку о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ (вул. Широка, 81А) відбудеться молитва і прощання з воїном Іваном Масинцем.

Чин похорону захисників Івана Масинця та Леоніда Єфіменка розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11), об 11:45 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Іван Масинець (14.06.1983-17.02.2024). Львівʼянин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №65 м. Львова. Здобув професію механіка у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій».

Впродовж тривалого періоду часу працював на Львівському хлібзаводі №1, згодом – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фуджікура аутомотів Україна-Львів». У вільний час активно займався спортом, захоплювався садівництвом. За словами родини, Іван Масинець був палким вірянином, надзвичайно світлою і чуйною людиною.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

У Івана Масинця залишилися батьки, брат, сестра, племінники та багато друзів. 

Леонід Єфіменко (02.09.1972-31.05.2024). Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 11 (сьогодні – Львівська правнича гімназія). У 1987 році вступив до колишнього Середнього професійно-технічного училища №17 міста Львова, де здобув кваліфікацію «Столяр будівельний-паркетник III-го розряду». Після завершення навчання проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.

Насамперед, працював на посаді слюсаря-складальника штемпелів та печаток на дослідному виробництві в Українському науково-дослідному інституті поліграфічної промисловості імені Т. Г. Шевченка, згодом опанував професію склодува у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Галімпекс». Деякий час працював у відділі сторожової охорони Львівського національного університету імені Івана Франка. Впродовж останнього періоду працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». У вільний час захоплювався мистецтвом, займався різьбярством та малюванням. Зі слів рідних, був дуже доброю, щирою, життєрадісною та товариською людиною.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 42-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Леоніда Єфіменка залишилися дружина, син, тітка та двоюрідні брат і сестра.