Уже кілька місяців в Україні гостро стоїть питання про звільнення директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника. Він був спійманий на тому, з чим повинен був боротися - на одержанні неправомірної вигоди, тобто корупції.

Дмитро Шерембей, мабуть, найяскравіша постать серед відомих активістів-антикорупціонерів. Справа в тому, що у нього за плечима три терміни тюремного ув'язнення.

Всі кримінальні терміни Дмитра Шерембея були пов'язані з квартирними крадіжками. Будучи ін'єкційним наркоманом, він здійснював квартирні крадіжки, причому у великих розмірах. І за це був тричі засуджений.

Дану інформацію Дмитро Шерембей сам повідомив в інтерв'ю журналу "Новий час":

"- Ти брав наркотики. Які?

- Опіати. Через голку. Перший раз в 13 років спробував.

- Через наркотики ти потрапив до в'язниці?

- Наркотики - це велика тема, яка дуже тісно пов'язана з їх видобутком. А це майже завжди кримінальна стаття. І в підсумку завжди призводить до в'язниці. Я не виняток.

- Ти крав?

- Так. Я виніс золото у депутата. Дві жмені золотих прикрас. Його не було вдома, ми просто зайшли, взяли і пішли. Він потім слідчому все в деталях описав - там було 16 листів прикрас.

<...> - Як ти потрапив вдруге в тюрму?

До 16-ти років я вийшов, але вже через три місяці я знову сів у в'язницю. Другий раз вийшов в двадцять. Це була колонія посиленого режиму. Там сиділи, наприклад, за вбивство. Третій термін - це сукупність неймовірної кількості страшних помилок ".

Відомий журналіст Володимир Бойко в своєму Facebook уточнив цю інформацію. За його словами, майбутнього активіста-антикорупціонера перший раз посадили 1 липня 1992 року в 2,5 року.

Дмитро Шерембей тоді був засуджений Деснянським районним судом Чернігова відповідно до ч.3 ст.140 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) за вчиненим ним крадіжку в особливо великих розмірах.

Мабуть, саме цей свій перший термін мав на увазі антикорупціонер, коли говорив в інтерв'ю "Новому часу": "Я виніс золото у депутата. Дві жмені золотих прикрас. Його не було вдома, ми просто зайшли, взяли і пішли".

Перший термін, за словами Володимира Бойка, Шерембей відбував недовго: 31 октября 1992 року майбутній борець з корупцією був звільнений за амністією.

Дуже скоро, 22 квітня 1994 року, Чернігівським районним судом Чернігівської області Шерембей був повторно засуджений за той же злочин і по тій же ч. 3 ст. 140 КК. Але на цей раз вже на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На свободу з Шосткинської виправної колонії Шерембей вийшов через три роки, 16 квітня 1997 року, домігшись умовно-дострокового звільнення і не відсидівши останні 9 місяців і 18 днів.

Проте, Шерембей не став на шлях виправлення і в наступному році був спійманий на черговий крадіжці. В внаслідок чого 2 червня 1998 року Новозаводський районний суд Чернігова засудив його до 4,5 років позбавлення волі за ст. 14, 43, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), знову з конфіскацією майна.

Майбутній член Ради громадського контролю при НАБУ відбув даний термін "від дзвінка до дзвінка" в Бучанській виправній колонії, вийшовши на свободу 10 квітня 2002 року.

Дану інформацію Дмитро Шерембей жодного разу не спростував. Хоча з інших питань він неодноразово подавав позови про захист ділової репутації.

Виходить, що в цілому активіст-антикорупціонер має за плечима три "ходки". Загальний термін його вироків склав 10,5 років. З них фактично він відсидів близько 8 років.

З таким багатим життєвим досвідом, після третьої "ходки" Шерембей вирішив зав'язати з в'язницею і стати на шлях громадського активізму.

Скандал, пов'язаний з триразовим відбуванням Дмитром ШЕРЕМБЕЯ тюремного ув'язнення за квартирні крадіжки, спалахнув в 2016 році. Причиною стало те, що під час виборів до складу Ради громадського контролю при НАБУ і Дмитро Шерембей, і Віталій Шабунін вказали недостовірні відомості у поданих документах.

Віталій Шабунін, який, нагадаємо, очолив перше скликання Ради при НАБУ і всіляко підтримував Артема Ситника, попався на тому, що при подачі документів на вибори до Ради не задекларував земельну ділянку, придбаний ним в 2014 році.

А Дмитра Шерембея викрили в тому, що він у своїй автобіографії, поданій на конкурс при виборах до Ради, не вказав факти наявності вироків за кримінальні злочини, а також місця роботи під час відбування покарання в колонії.

Скани власноруч підписаної ШЕРЕМБЕЯ автобіографії опублікував у своєму Facebook вже згаданий вище журналіст Володимир Бойко. За його словами, раніше ця автобіографія була опублікована на сайті НАБУ, однак після спалахнула в 2016 році скандалу її звідти прибрали.

Подача недостовірної інформації для участі у виборах до Ради громадського контролю при НАБУ, в якій звинувачували Дмитра Шерембея і Віталія Шабуніна, повинна була мати цілком конкретні юридичні наслідки.

Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Положення про даний Раді, яке було затверджено указом президента від 15 травня 2015 року № 272/2015, в разі встановлення факту надання недостовірної інформації для участі в конкурсі щодо формування складу Ради, повноваження члена Ради повинні бути достроково припинені.

В результаті дострокового припинення повноважень члена Ради при НАБУ повинен був проводитися конкурс з обрання нового члена Ради. Такий конкурс повинен оголошуватися розпорядженням директора НАБУ.

Однак, незважаючи на наявність очевидних фактів подачі недостовірної інформації, глава НАБУ Артем Ситник не став оголошувати перевибори проштрафилися членів Ради. В результаті і Шерембей, і Шабунін залишалися членами Ради до закінчення своїх повноважень.

Після відбуття третього терміну тюремного ув'язнення Дмитро Шерембей став займатися громадським активізмом. Він став засновником і по черзі очолив дві громадські організації, які займаються збором західних грантів на різні проекти в сфері охорони здоров'я, лобізмом, а також різними піар-акціями.

Ці дві організації фігурують в кримінальних справах, пов'язаних з розкраданням багатомільйонних західних грантів.

Перша з цих громадських організацій "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ / СНІД" (скорочене найменування "100 відсотків життя") була створена в 2001 році.

Дана організація домоглася дивовижних успіхів в освоєнні західних грантів. У 2009 році вона була включена окремим рядком в цілий Закон, яким була затверджена Держпрограма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. За цією програмою громадська організація повинна була отримати близько 25 мільйонів доларів.

Ще одна Держпрограма на період з 2014 по 2018 роки була затверджена новим спеціальним законом в жовтні 2014 року. За нею громадська організація "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ / СНІД" отримала величезне фінансування. І не просто окремим рядком, а окремими трьома рядками.

Загальна сума "грантів в законі" склала 630 мільйонів гривень. Це, з урахуванням коливань курсу долара в 2014-2018 роках, становить близько 25 мільйонів доларів.

З 2015 року одержувача цих коштів - громадську організацію "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ / СНІД" - очолив Дмитро Шерембей. Він також є одним з її засновників.

Саме під його керівництвом в останні роки розподілялися кошти Глобального фонду ООН, що направляються на боротьбу зі СНІДом в Україні.

З цієї організації з 2015 року правоохоронці розслідують кримінальну провадження, відкрите за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами Міністерства охорони здоров'я і державного Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами.

У цьому кримінальному провадженні мова йде про розкрадання коштів Глобального фонду ООН для боротьби зі СНІДом. В "процесі" брала участь благодійна організація "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ / СНІД". Дана інформація зазначена в одному з визначень Печерського районного суду.

Джерело.