Сучасні діти і підлітки – то інша раса. Вони наче й схожі на нас, та й одягнені приблизно у щось людське, та все ж… Та їхня «іншість» – у поведінці й способі мислення та сприйнятті інформації.

Ще два слова про одяг. Модний, дорогий та не завжди стильний чи класичний. В сучасному світі все частіше розмиваються канони і грані: що вишукане, а що на межі непристойного. Так, приміром, дороге пальто легко поєднують із обтріпаними і порваними джинсами, які стирчать з-під того пальта, а відсутність шкарпеток – такий стиль.  Чи просто забракло 20 грн на нові, аби щиколотками не світити? Саме так виглядати – також спосіб мислення. А за одягом вже можна простежити й інші цікавинки.

Зазвичай, ті, хто дотримуються стилю в одязі, витримують його і поведінці, і в розмовах, і у формуванні власних цінностей. Але наше суспільство не любить мислячих. Індустрія моди (причому, на одяг і ґаджети, а тепер уже й на поведінку) диктує і наказує, яким маєш бути, аби не виділятись із натовпу. Під солодким соусом спокуси – як вдягатися, що їсти й пити, ідучи вулицею із незмінним паперовим пуделочком кави.

Технічні спокуси проникають легко, принадно, грайливо і – надовго. Кожен-бо прагне наповнити себе чимось. І часто – не аналізуючи, навіть не пручаючись. Таких, кого легко і просто спокусити, стає дедалі більше. То все – мистецтво сучасних технологій, системна робота реклами, брендів, трендів, френдів і модних серіалів. Усе полює за нашими мізками і стрімко летить вперед, не даючи нам оговтатись.

За цими спокусами швидкоплинно зникає право на приватність. І розкіш споглядання, і навіть така безкоштовна, але цінна річ, як потреба побути на самоті, впорядкувати думки, пересортувати бажання, послухати пташиний спів. Не читати, а емоційно гортати стрічку лінійних новин. Не просто дивитись у вікно, а «мокнути» в моніторчику, не тримати в собі таємницю про почуття до когось, а неодмінно «розтриндіти» про це всьому інтернету… Не мандрувати бюджетними турами, а неодмінно тратити останні гроші на далекі мандрівки, аби було що виставити в інтернет і щоб інші позаздрили.

Конкретний приклад. Сучасні підлітки йдуть на художню виставку і – що роблять? Ні, не споглядають твори мистецтва. Вони їх «зафоткують» (наче заковтують, не пережовуючи), аби вдома ще раз переглянути на своєму ґаджеті. Але то вже буде цілковито інше враження. Вони, бідні, не розуміють, що в житті є миттєвості ТУТ і ТЕПЕР, які більше не повторяться, якими варто насолодитися зараз, а додому нести не напаковану фотками пам’ять, а враження. Тому коли йдете на виставки, спробуйте забути про те, що маєте чим знимкувати – знимкуйте очима і серцем.

Те ж саме стосується відзнятого відео. У більшості випадків те відео не переглядатимуть. Не тому, що воно неякісне, а тому, що це вже пережовані враження… їх відлуння. А те, чим можна було насолодитись там, уже не повториться так, як було.

Саме тому багаті й розумні люди вдягаються просто, відпочивають на природі, мандрують приватно, не виставляють у соцмережі свого родинного життя. Вони щодня думають про бізнес та про те, що не гроші роблять людину щасливою і не дорогі цяцьки, а любов до світу і насолода від того, що робиш. Коли радієш миті ТУТ і ТЕПЕР.