Міжнародна комісія ООН із розслідування порушень в Україні минулого тижня оприлюднила звіт про ймовірні злочини, скоєні Росією. До зафіксованих воєнних злочинів належать напади на цивільних осіб та об'єкти енергетичної інфраструктури, умисні вбивства, незаконне позбавлення волі, катування, зґвалтування й інші види сексуального насильства, а також незаконне переміщення й депортація дітей. У підсумку голова комісії Ерік Месе зазначив, що наразі в розслідуванні порушень прав людини в Україні не виявлено доказів скоєння Росією геноциду.

За ці кілька днів у соцмережах були неабиякі суперечки, мовляв, не треба критикувати ООН, бо вони спеціально не досліджували факту геноциду в Україні. Але в історії ми маємо приклад М'янми, де Організація Об'єднаних Націй виявила факти геноциду, навіть не маючи доступу до необхідних місць. Місію в цій країні ООН створила 2017 року для вивчення фактів порушення прав. За рік ця місія підготувала звіт, у якому зазначила, що у М'янмі був геноцид. Але найцікавіше, що місія ООН не мала доступу до М'янми для складання доповіді, а покладалася на такі джерела, як інтерв'ю зі свідками, супутникові знімки й інші фотографії та відео.

В Україні представники ООН були безпосередньо в Бучі, Ізюмі, Бородянці, Миколаївській і Херсонській областях. Тобто місія ООН, створена Україною, бачила на власні очі те, що коять рашисти з українським народом, з нашими дітьми. Є тонни документів і терабайти доказової бази. Представники ООН були майже безпосередніми свідками того, як убивають, ґвалтують, калічать лише за те, що ти українець.

Але всього побаченого ООН було замало, щоб зробити необхідні висновки. Фактів геноциду організація не виявила, і насправді логіку цього рішення осягнути досить важко, якщо, звісно, не враховувати політичних аспектів і якихось догматичних упереджень.
Складається враження, що фахівцям з ООН важко ухвалити рішення, яке за фактом було б визнанням для всього світу і для історії, що росіяни не така велична нація, як про це нам звично розповідали десятки років.

Чи, може, на думку міжнародних організацій, геноцид можуть здійснювати лише представники неблагополучного третього світу десь на "недорозвинених околицях цивілізації", а не громадяни однієї з найбільших держав світу? У будь-якому разі росіянам не вдасться врятуватися від правди, і звинувачення в геноциді матимуть невідворотні наслідки для світової історії й ляжуть плямою ганьби на всі майбутні покоління. Цього факту не змінить ні нерішучість ООН, ні інші загравання з правдою та справедливістю.

Однак постійні маніпуляції з напівправдою матимуть наслідки для світу і для кожного з нас, мало того, вони вже є! Адже саме нерішучість, імпотентність міжнародних організацій призвели до масштабів війни, які ми маємо зараз. Міжнародні організації не хотіли протидіяти російській агресії 2014 року й вісім років закривали очі на злочини росіян, терпляче і безперервно заграючи із "загадковою російською душею". Повномасштабне російське вторгнення, відверті злочини та звірства у прямому ефірі всіх медіа світу, цинічність і брехливість росіян мали протверезити організації, які мусять стояти на сторожі миру та злагоди.

Але цього не відбувається, і було б дуже легко, якби причиною цього була елементарна корупція чи політика, а не недієздатність самих підвалин міжнародних організацій, які забули про ідеалістичні засади своєї роботи. Саме цим намагається скористатися Росія, і, якщо росіянам це вдасться, світ справді зануриться в пітьму. Не тому, що Росія може перемогти нас на полі бою. Ні, тому що навіть у статусі переможця, навіть коли таке непорозуміння, як Росія, припинить своє існування, нам однаково потрібен буде світ, побудований на ідеалах, на правді, на справедливості! Світ, де міжнародні організації діють рішуче і безкомпромісно, світ, де не діє право сили, а панує сила права.
Я вірю, що такий світ можливий, мільйони українців вірять, що він можливий, тому що щодня борються за нього... Але чи вірять у це представники ООН та інших міжнародних організацій? Відповідь на це запитання може бути незадовільною.
Джерело: "ГОРДОН"