У п'ятницю, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами, 

Завдяки доблесті і сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало можливість зробити висновок Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалася самостійною державою із західним кордоном, яке існувало між Австро-Угорщиною та Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. У той же час Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмова від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, в 130 кілометрах на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під керівництвом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командуванням сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Української РСР. 27 січня 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-я сотня новоствореного студентського куреня, що складається з добровольців - студентів Українського народного університету, Київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося нанести росіянам значні втрати і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступило до ешелонів на станції неподалік і вирушило в бік Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Але один студентський взвод - 27 юнаків, заблукавши в темряві, повернувся на станцію Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) розстріляли. Наймолодшим загиблим було по 16 років.

Всього в бою під Крутами загинуло від української сторони, за різними оцінками, 70-100 чоловік. Втрати більшовицьких військ досягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Тільки після звільнення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбулися урочисті похорони загиблих в бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам'яті Героїв Крут закріплено в Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам'яті героїв Крут».