Шлягеру "Чарівна бойківчанка" («На полонину приходи в весняний ранок, Побачиш в танці наших ніжних бойківчанок, Та тільки в очі не дивись, Бо закохаєшся колись — І сон спокійний пропаде Вночі і вдень…») сповнюється піввіку!

Про це на своїй сторінці у ФБ пише журналіст Михайло Маслій.

«Автор вірша суперхіта поет Мирослав Воньо, який нині проживає у Хмельницькому, 20 грудня святкує 73-ліття! Шкода, що до цього свята не дожив композитор Олексій Сердюк (09.08.1941— 03.11.2017), який створив мелодію цієї незабутньої пісні.

Рідкісне фото, на якому автори "Чарівної бойківчанки" разом: поет Мирослав Воньо (нині мешкає у Хмельницькому) та композитор Олексій Сердюк (хоча й народився у Донецьку, тодішньому ще Сталіному, проте Дрогобич для нього став найріднішим містом на Землі!)

Напередодні Святого вечора 1972 року дрогобицький ансамбль «Верховина», який розмістився у двох вагонах потяга, виїхав зі Львова на чотиримісячні гастролі по всьому Радянському Союзу. 6 січня до поета Мирослава Воньо Мирослав Воньо в дорозі підійшов музикант Олексій Сердюк, який грав на кларнеті. Він награв мелодію, яка Мирослава зворушила і надихнула настільки, що ввечері він сів і відразу ж написав вірша.

«Уранці, вже на Різдво, хтось приніс гітару і ми вперше проспівали «Чарівну бойківчанку», — каже Мирослав Воньо. — Згодом її підхопили в обох вагонах потяга. Гастролі були важкими і довгими, ми об’їздили всю Росію, Далекий Схід, Камчатку і Сахалін і аж у травні повернулися додому. І вже через два місяці ми зустрілися з Юрієм Маліковим у Трускавці. Популярний ВІА «Самоцвєти» якраз гастролював у Трускавці. Ми з Олексою Сердюком вирішили показати свою роботу керівникові ансамблю Юрію Малікову. Приїхали до Палацу культури імені Шевченка, де виступав колектив, і зустрілися з Маліковим. Юра глянув, наспівав собі і, відразу загорівшись, сказав: «Рєбята, ета хіт! Ета прєкрасний падарок мнє на дєнь раждєнія!»

Було це 6 липня 1972 року, Малікову виповнилося 29 років. Ми з Олексієм були нетерплячими і запитали в московського гостя, чи хоч за півроку він зуміє записати пісню, на що Маліков ствердно кивнув головою, мовляв, постараюся.

Десь у серпні я зателефонував Юрі і запитав, як справи. Він був зворушений моїм дзвінком і радісно повідомив, що «Чарівна бойківчанка» не лише звучить повсюдно, а й випущена (на маленькій гнучкій платівці — були такі, синього кольору) разом з піснею «Мой адрес — Савєтскій Саюз». Потім вийшла тиражем понад 10 мільйонів екземплярів перша велика платівка–гігант «Самоцвєтов», де були дві пісні українською мовою: «Верба» і «Чарівна бойківчанка». Пісню підхопило багато вітчизняних і зарубіжних колективів. Цікаво, що якихось акцентів чи неправильних наголосів у виконанні не було. В ті часи я отримував щомісяця близько півтори тисячі карбованців авторських гонорарів за свій шлягер, більше було з–поміж наших поетів тільки в Юри Рибчинського.

До слова, часто–густо «Чарівну бойківчанку» приписували лише композитору Олексієві Сердюку або Володимиру Івасюку. Це ще раз підтверджувало формулу успіху, яку вивів Олексій Екімян: пісня має бути написана українською мовою і в стилі Володимира Івасюка.

Я не раз чув або бачив своїми очима, що «Чарівну бойківчанку» вважають народною піснею. А це для автора значить якнайкраще — тебе визнали і полюбили. Прообразом «Чарівної бойківчанки» була дівчина дивовижної вроди, танцівниця ансамблю «Верховина» Лариса Лисак».

«Ми залюбки у кожному концерті співали українською мовою «Чарівну бойківчанку» композитора Олексія Сердюка та поета Мирослава Воньо, — стверджує керівник ВІА «Самоцвєти» Юрій Маліков. — Її в нашому колективі співали Іра Шачнєва, я, Євген Жарков і Юра Петерсон. Українські пісні надзвичайно задушевні і мелодійні. Шкода, що ми співали їх надто мало. Спасибі Олексію Сердюку та Мирославу Воньо, завдяки їхній наполегливості (вони з нами активно співпрацювали) з’явився такий чарівний шлягер».