Про це повідомляє пресслужба музею на своїй сторінці в Facebook. 

"Цьогоріч у музеї мала б відбутися виставка "Великдень на Бойківщині", але карантин завадив відвідувачеві відчути усю атмосферність Великодня горян. Тому знайомитимемо вас із колекцією бойківського одягу тут", – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що зібрана колекція одягу з Бойківщини – достатньо укомплектована, із наявними компонентами повного народного строю: починаючи від його основи (сорочки) і завершуючи додатками (торбами, прикрасами). Більшість експонатів походять із Турківського, Сколівського, Старосамбірського та Дрогобицького районів Львівщини, Долинського, Рожнятівського (Роткарпаття), Великоберезнянського та Міжгірського (Закарпаття).

Авторство виготовлення цих речей здебільшого не встановлено. Жінки-бойкині не тільки шили та вишивали сорочку, а й виготовляли для неї тканину з волокон льону чи конопель. Сорочки, пошиті з домотканого лляного полотна, називали "опліча", а з фабричних полотен – власне "сорочка". Шиті вони вручну переважно "уставковим по основі" кроєм.

Музейники зауважили, що декорування на всіх предметах строю – один із найдавніших виразників народної творчості. Воно прикметне і скрученим двобарвним шнуром по зрізах лейбиків, і простим рядком ("єдностеблицею") в сорочках "на рамки", і складним орнаментальним мотивом на уставках пізніших сорочок, на бісерних прикрасах, які "засиляні" дрібними кольоровими кораликами на "силянках", "драбинках", "висьорках".

Також у музеї додали, що фондова група "Одяг та тканина" дуже популярна. Домоткані полотна, різноманітні узори на сорочках, дивні назви аксесуарів, елементи гардеробу, які давно уже вийшли з ужитку, – усе це неабияк цікавить і науковців, і сучасних модників.

Фото: @1971MNAP