11 липня 1856 року в Харкові в незаможній купецькій сім’ї народився Петро Левченко – український художник-пейзажист і графік, член Товариства південно-російських художників.

Про це йдеться у допиці на ФБ сторінці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

І далі: "Вчився малювати у Дмитра Безперчого, який першим помітив видатні здібності Левченка. Під його впливом вступає вільним слухачем до Петербурзької академії мистецтв, де стає учнем професорів Клодта і Чистякова. Проте через хворобу й брак грошей покинув навчання і повернувся в Україну. Від 1886 року брав активну участь у заходах Товариства пересувних художніх виставок і викладав у Харківській рисувальній школі М. Раєвської-Іванової.

Про життя П. Левченка мало знали навіть ті, хто були йому близькими. Одне лиш знали всі: Левченко працював дуже багато, працював тихо, не любив про це говорити й у якийсь спосіб виявляти, не любив цього демонструвати на виставках, а робив усе завжди мовчки, поринувши в свою працю.

Коли художник не мав змоги малювати серед природи, то він малював або свою кімнату, або просто куток кімнати, або натюрморт. У цих роботах проступає велика уважність і любов до мистецтва. Взимку Левченко не міг працювати надворі, то бодай десь із вікна малював сільську вулицю, засипану снігом, чи багнюку у відлигу, якісь задвірки, присипані інеєм, із сумним, але приємним небом, особливо коли на землю сходять сутінки.

Справді шедевром українського пейзажного живопису є картина П. Левченка «Вулиця в містечку», де в тихій, занесеній снігом сільській вулиці із постаттю художник знаходить справжню красу і поезію.

На фото - "Вулиця в містечку", 1890—1900-ті рр.