Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Якщо раніше це свято символізувало мужність і відданість професії, то з початком повномасштабної війни його значення стало ще глибшим. Адже рятувальники нині щодня виходять на завдання під обстрілами, розчищають завали після ударів і рятують життя там, де небезпечно навіть військовим.

Журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з начальником караулу ДСНС в Одеській області Ігорем Чистяковим, який розповів про свій шлях у професії та про те, як змінилася робота рятувальників із початком війни.

«Я зрозумів, що хочу бути серед тих, хто рятує людей»

Ігор уперше зацікавився роботою рятувальників ще у школі, коли на заняття приходили співробітники ДСНС. Пізніше були й екскурсії до пожежної частини. Саме тоді він вирішив: його місце – серед тих, хто бореться з вогнем і допомагає людям у критичних ситуаціях.

«Спочатку рідні були проти, хотіли, щоб я займався профілактикою, а не виїздами. Але вже під час навчання я зрозумів, що хочу працювати в оперативних підрозділах», — згадує він.

Свою першу пожежу Ігор пам’ятає й досі: зимою, ще будучи курсантом, виїхав разом із караулом на пожежу в квартирі. Тоді вогнеборці врятували людей без жертв, і цей момент остаточно закріпив його вибір.

Війна змінила все

24 лютого 2022 року рятувальники зустріли звичним ранком, але вже за кілька годин почули перші вибухи. «Спочатку ніхто не міг повірити, але стало зрозуміло: почалася велика війна. Відтоді кожен виїзд — це ризик потрапити під повторний обстріл», — розповідає Чистяков.

За його словами, в Одесі вже були випадки, коли рятувальники під час ліквідації пожежі потрапляли під повторні удари. «Ми маємо бути уважніші й перш за все берегти одне одного. Безпека особового складу тепер — на першому місці», — пояснює він.

Найважчі моменти

За роки війни кожен рятувальник має історії, які врізалися у пам’ять назавжди. Для Ігоря такою стала нічна виїзна робота після ракетного обстрілу.

«Були загиблі, коли ми гасили пожежу. Приїхали родичі тих, хто залишився під завалами. Це було дуже важко — бороти в собі біль і продовжувати працювати. Такі моменти назавжди залишаються всередині», — ділиться він.

Життя між виїздами

Попри напруження, у частині є й розпорядок: навчання, тренування, догляд за технікою. Усе це, за словами рятувальника, дозволяє залишатися завжди готовими до критичних викликів.

Сам Ігор намагається відновлювати сили спортом, велосипедними прогулянками та мотоциклом. «Думки змінити професію іноді виникають, але я не бачу себе в іншому. Це робота, яка дає емоції й адреналін. І я люблю те, що роблю», — каже він.

«Сухих рукавів і миру»

Сьогодні, у День рятівника, українці вітають тих, хто щодня ризикує життям заради інших. У мирні часи вони гасили пожежі й рятували після аварій. У часи війни — витягують людей із завалів і працюють під обстрілами.

Їхнє головне побажання зараз — сухих рукавів і швидкої перемоги, аби рятувати людей не від ракет, а від звичайних життєвих небезпек.