Юрист вказав, що питання дисциплінарної відповідальності суддів врегульоване у профільних законах «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», в регламенті ВРП.

Право на подання скарги на судді має кожен – громадяни, юридичні особи, органи влади через своїх представників.

«Очевидно, що таке право є і у прокурорів, і воно обмежене лише положенням закону, яке забороняє зловживання, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя», — зазначив П.Гречківський. Він підкреслив, що наказом Офісу Генерального прокурора вибудовується система, яка не просто відновлює прокурорський нагляд за додержанням законів (скасований змінами до

Конституції та змінами до закону про прокуратуру), але розширює цей нагляд на судову владу.

З одного боку, передбачається, що прокурор може вступити  у будь-яку справу в будь-якій юрисдикції, навіть якщо провадження відкрито за позовами інших осіб; може ініціювати перегляд судових рішень, при цьому він самостійно, без жодних критеріїв та навіть законних підстав визначає, які рішення судів підлягають перегляду.

«З іншого боку, прокурор отримує додаткові важелі тиску на суддю  — дисциплінарні скарги. І підстави для звернення з такими скаргами не відповідають чинному закону, насамперед, я маю на увазі постановлення неправосудного рішення», — зазначив Гречківський, нагадавши, що ця стаття Кримінального кодексу визнана неконституційною, і в рішенні КСУ прямо