В умовах протидії кремлівській агресії наявність широкого середовища проросійських політичних сил становить чи не найбільшу небезпеку для української державності. З середини ХХ століття таких внутрішніх ворогів було прийнято називати п’ятою колоною. Всі держави світу в умовах війни першочергово прагнули ліквідувати чи хоча б нейтралізувати п’яту колону. На жаль, в Україні нічого подібного нема навіть приблизно.

Лише впродовж короткого періоду після Революції Гідності (у першій половині 2014 року) з ініціативи громадськості робилися деякі кроки для тиску на внутрішнього ворога. Але згодом він зовсім припинився. Чому? Жодних зрозумілих пояснень ніхто не може дати. Навпаки, лідерам п’ятої колони дали гарантії відкритої політичної діяльності в інтересах Росії і навіть офіційні посади.

З того часу середовище проросійських сил розширилося і зміцніло. Треба визнати, що воно має і доволі значну демографічну основу, адже навіть на сьогодні державність України реально не сприймає 20-25% її громадян. Вони ідентифікують себе або як радянські люди, або як росіяни, або як прихильники інших держав. Це середовище існувало ще з часів проголошення незалежності, але впродовж 90 – х років ХХ ст. воно було дезорганізоване і дезорієнтоване. Зараз ситуація зовсім інша. П’ята колона не лише консолідована, але має неймовірно високий рівень фінансової та інформаційної підтримки. В наступ проти основ української державності вона іде трьома групами – Медведчука, Мураєва і Шарія. Кремль у будь-який момент може їх об’єднати. І що очевидно і найбільше тривожить, що вони на наступних президентських та парламентських виборах сподіваються отримати більшість. І така небезпека дійсно є, бо в умовах карантину, економічного спаду зростає розчарування чинною владою. І очевидно, що невдоволені своїм становищем прихильники В. Зеленського в усіх східних та південних регіонах, а частково і в центральних, тепер вже підтримають Медведчука чи Шарія. І вже зараз кількість їхніх прихильників сумарно перевищує 20%, а реальним є вихід і на понад 30%. Особливо небезпечним є Шарій, адже він використовує найсучасніші методи інформаційного впливу, особливо на молодь, і неухильно нарощує свій вплив, який через рік-два може досягти 10%.

Протистояти наступу п’ятої колони могли б політичні сили, близькі до національно-демократичного та націоналістичного табору. Але серед них повний розбрат, ненависть і ворожнеча, прагнення дискредитувати одні одних, а тому їхній сумарний вплив на сьогодні не перевищує 20 %, а якщо і надалі буде відбуватися взаємне поборювання, то ще більше зменшиться. Тому є необхідність переформатування всього цього середовища на основі базових українських національно-демократичних та консервативних цінностей з урахуванням принципів економічного націоналізму. Політика та ідеологія цих сил не має бути радикально-маргінальною, і лише тоді вони зможуть перетягнути на свій бік широкі верстви українських громадян, яких приваблюють саме помірковані підходи та принципи соціальної справедливості.

Що важливо уже зараз? Обмежити інформаційний вплив п’ятої колони, яка контролює майже половину телеефіру. Це також реально зробити через організацію судових справ за антиукраїнську пропаганду. А є ще кримінальна відповідальність за державну зраду. І її також можна і треба використовувати. І думати про об’єднання чи переформатування національно-патріотичних сил.