Про львівське метро інформаційним простором гуляють різні жарти та анекдоти. Дотепні і не дуже. Водночас ситуація з міським транспортом у Львові лише погіршується: маршрутки вкрай переповнені і не дотримуються графіку, зношений електротранспорт постійно виходить з ладу, тотальні затори, приватному транспорту у центральній частині міста нема, де припар куватися і багато іншого.

А оскільки під час ремонтних робіт деякі трамвайні лінії взагалі перекриті, то цілі райони міста час від часу опиняються відрізаними від центру. Є в такій ситуації і суттєві помилки міської влади (не оновлювався рухомий склад електротранспорту, не наведено лад з автоперевізниками тощо). Але є тут і об’єктивні причини, пов’язані зі зростанням пасажиропотоків у напрямі до центру (там практично усі виші, органи влади, основні робочі місця, різні заклади культури). В таких умовах загрози транспортного колапсу лише наростатимуть.

Виникає питання: чи є якісь можливості вирішення проблеми? Мусять бути. І треба шукати. Насамперед можна й потрібно використати традиційні способи: спробувати розвантажити центр, оновити рухомий склад електротранспорту, оптимізувати роботу автоперевізників. Але цього замало, бо комфігурація і зростання вантажопотоків вимагають більш радикальних рішень.

І одне з них – побудувати у Львові метро. Розумію, що з цього приводу є низка застережень (потрібні чималі кошти, непростими є геологічні умови та деякі ін.). Економічна база сучасного Львова дійсно слабка, бо її основу становлять переважно лише кафешки, нема сучасної наукомісткої промисловості. Але це не значить, що ситуацію згодом не можна змінити на краще. Щодо геологічних умов, то при добре продуманій роботі цю проблему також можна вирішити. Важливо зауважити, що спроби будівництва метро у Львові вже робилися, очевидно, залишилася і проектна документація, але через різні демагогічні підходи цю справу провалили. Зараз час знову повернутися. І для початку важливо усвідомити необхідність такого будівництва.