Фінансова система України, і банківська зокрема, давно потребувала не стільки реформування, як припинення зловживань та відвертого обдирання громадян та країни загалом.

І, здавалось би, не потрібно винаходити велосипеда, адже ми не можемо бути винятком на європейському континенті, де з початку кризи, пов'язаної з пандемією, центральні банки країн емітували трильйони євро для підтримки фінансової стабільності та кредитного процесу.

Навіть не підприємцю зрозуміло, що кредити під 20 і більше відсотків є непосильними для конкуренції не тільки на зовнішньому, а і на внутрішньому ринку.

Але так, як всі фінансові потоки в країні, в тому числі і банки, контролюються олігархічними кланами, то саме від політики нацбанку в частині розвитку грошово-кредитного ринку та відновлення кредитування реального сектору економіки залежить багато.

І якщо в 2015 р. відношення кредитів, виданих банками у економіку до ВВП дорівнювало 52%, то на початку 2020 р. - тільки 24%. Скорочення більш ніж удвічі. Тому до керівника нацбанку було більше запитань ніж відповідей. А єдиний аргумент нацбанку, що за то гривня стабільна, є абсолютно нікчемний, бо ту стабільність забезпечують мільйони наших заробітчан, які легально пересилають в рік 12 - 15 млрд. доларів в Україну і рекордний експорт зернових.

Але не менше запитань до власників комерційних банків (теперішніх і колишніх) та правоохоронної системи країни. Бо на політичних ток-шоу звинувачень з однієї і з другої сторони дуже багато, а де кримінальні справи за виведені млрд. дол. за кордон? А в "наших" судах,чомусь, виграють колишні власники банків.

І на завершення: до того часу, до поки весь великий бізнес буде працювати через офшори, в тому числі і бізнес теперішнього і попереднього президентів, надіятись на те, що державницька політика нацбанку обмежить апетити "кіпріотів" і "панамських патріотів" - марно.

На фото - звільнений голова НБУ, мільйонер Яків Смолій