Минулого тижня Росія здійснила наймасованіший ракетний удар по цивільній інфраструктурі Львова від початку повномасштабної війни. У підсумку загинуло 10 осіб, знищено будівлі, що є буферними зонами до території, яка охороняється Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО.

Відтак, атака Росії на цивільні об'єкти Львова не лише на межі здорового глузду, якого в росіян і так уже не залишилося, це й наступ на Конвенцію про всесвітню спадщину, оскільки Кремль ударив по історичній будівлі, розташованій упритул до охоронної зони.

І, на превеликий жаль, ЮНЕСКО стала ще однією організацією, яка замість того, аби сповідувати ідеали й цінності, почала нерішуче й навіть безпринципно конструювати несміливі заяви на руїнах знищеного історичного будинку. 

У ЮНЕСКО обмежилися заявою, у якій ідеться, що внаслідок атаки на Львів руйнувань зазнала історична будівля, розташована в буферній зоні ЦАнсамблю історичного центру ЛьвоваЦ, який є обʼєктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також в організації уточнили, що буферні зони є додатковим рівнем захисту об’єктів всесвітньої спадщини, межі яких визнає і затверджує Комітет всесвітньої спадщини.

Знищений російською ракетою будинок у Львові пережив Першу й Другу світові війни, але російська рука перетворила його на руїни.

Без сумніву, що цей ракетний удар є порушенням Конвенції про всесвітню спадщину, а також Гаазької конвенції 1954 року про охорону культурних цінностей під час збройного конфлікту, але ЮНЕСКО просто, як будь-яка звичайна організація, висловлює у своїй заяві співчуття сім’ям загиблих і займається висвітленням довідкової інформації про знищену будівлю. А ще організація, нібито засуджуючи ракетний удар по Львову, так і не змогла назвати Росію терористом і ствердити те,  що саме РФ здійснює обстріли. Ба більше, незважаючи на свою дикість і повний нігілізм у ставленні до історико-культурної спадщини світу, Росія залишається членом виконавчого комітету ЮНЕСКО.

Просто нагадаю, що Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) створена 16 листопада 1945 року для того, щоб налагоджувати співпрацю між державами у питаннях освіти, науки, культури, сприяти ліквідації неписьменності, охороняти пам’ятки культури тощо. Чи не найвідомішою сферою діяльності ЮНЕСКО є забезпечення охорони й збереження важливих культурних і природних пам'яток, які вважаються надбанням усього людства. Внесення обʼєкта до знаменитого "списку ЮНЕСКО", здавалося б, гарантує значну міжнародну увагу до його збереження, а країна, на чиїй території він розташований, може розраховувати на фінансову й консультативну підтримку з боку ЮНЕСКО, а в разі порушення умов збереження памʼятки нестиме міжнародну відповідальність.

У контексті обстрілів у Львові міжнародна організація має усіма можливими їй способами карати винних, у такий спосіб запобігаючи таким актам тероризму, а не безсило голосити про проблему на руїнах світової спадщини. Бо ж насправді основне завдання ЮНЕСКО – збереження самої людини, людства в цілому. Адже історична спадщина слугує нам для того, щоб зберегти цивілізацію й цінності цивілізації, а рашистська держава ці основи методично знищує всіма можливим способами.
Як підсумок – наголошу вкотре, що Росія – це країна-варвар, яка й надалі, на жаль, бере участь фактично в усіх міжнародних організаціях. А для ЮНЕСКО це виглядає особливо цинічно, адже у своїй ідеалістичній основі організація, яка покликана зберігати культурні та історичні надбання людства, не може співіснувати із країною, яка намагається їх знищити.
Джерело: "ГОРДОН"