"Де їх штампують, таких як Денис Шмигаль і Олексій Гончарук? Ким себе вважають такі персонажі? Їх все більше і більше. Вони вимагають від нас слухати нісенітниці під час різних ток-шоу. І хіба не розуміють, що грамотні опоненти, наприклад, екс-прем'єр Юлія Тимошенко все голосніше і сміливіше висміюють їх слабку освіченість і непрофесіоналізм. Але від цього смуток і тривога тільки посилюються".

 Про це у ФБ пише директор Інститут розвитку економіки України Олександр Гончаров.

Олександр Гончаров: "Хіба міністрам Кабміну Дениса Шмигаля невтямки, що напруга в суспільстві накопичується, і невдоволення нестримно зростає. А все що вони намагаються робити в умовах поширення коронавіруса, це просто прглиблює зневіру. Невже не ясно молодим і безбечним політикам - добробут населення тане на очах, біда починає проявлятися в повну силу. До того ж важко не піддатися паніці в умовах інформаційного вакууму щодо протистояння епідемії. Ну а чого очікувати від Кабміну Шмигаля, коли міністри не знають що робити? Відповідно, громадяни і бізнес не знають до чого готуватися.

Тому справедливо обурювалася Ю.Тимошенко через те, що Д.Шмигаль збирається віддати на погашення держборгу сотні мільярдів, тоді як потрібно вести переговори про його реструктуризацію. А на матеріальну підтримку українців, які залишилися без доходів, перепадають якісь крихти з панського столу . Та й ці крихти Кабмін збирається видряпати з очікуваного кредитного траншу МВФ. А якщо Фонд не дасть кредит, тоді - зуби на полицю?!

Але найгірше те, що Шмигаль так і не уявляє собі, коли Кабмін почне відмовлятися від строгих карантинних заходів для промисловості, малого та середнього бізнесу? Все у нього в тумані і в різних невизначеностях, хоча в цілому ряді європейських країн вже запустили ці процеси, попередньо запровадивши заходи підтримки для своїх підприємницьких співтовариств. У нас нічого досі не зроблено - хлопці в Кабміні і Раді тільки вивчають найкращі практики своїх західних колег.

Спитати б, навіщо Шмигаль ходить на ці ток-шоу, якщо його спічі (краще з келихом, а не мікрофоном) викликають якщо не обурення, то сумну посмішку...".