Учора у Раді сталася подія, що безумовно вплине на і без того розбалансовану монобільшість: депутати повернули на доопрацювання в комітет законопроект, який дозволив би звільнити включеного до реєстру корупціонерів очільника НАБУ Артема Ситника

Про це пише depo.ua.

У понеділок "слуга" Олександр Дубінський повідомив, що зібрав необхідну кількість підписів для проведення позачергового засідання парламенту, на якому мають розглянути законопроект №3133 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності протидії корупції в окремих правоохоронних та інших державних органах. У разі прийняття цього документу, директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник міг би бути знятий з посади. 

Автори законопроекту запропонували в ст. 6 (пункт 6) закону про НАБУ, яка стосується його директора, внести зміни в наступній редакції: "Директор Національного бюро звільняється з посади в разі: … набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього або набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією". А ст. 13 (Обмеження стосовно працівників НАБУ) передбачала наступні зміни: "Особа не може бути призначена на посаду в Національному бюро, а призначена підлягає звільненню, якщо вона… має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, або притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину".

Зміни, які стосуються посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, також пропонувалося внести до законів про державну охорону, про прокуратуру і про ДБР. Однак претензії у різноманітних антикорупціонерів виникли саме до пропонованих змін стосовно НАБУ. Вони взялися переконувати, що мета нововведень - відставка Ситника. Який для них є священною коровою. 

І ось коли депутати зібралися на позачергове засідання, виявилося, що підтримувати законопроект №3133 більшість не збирається. За те, щоб повернути документ на доопрацювання в комітет, проголосувало 284 народних обранців. Після цього голова ВР закрив засідання, назвавши його "найкоротшим в історії". Але на цьому все не закінчилося. Дубінський, який ініціював позачергове зібрання, звинуватив у провалі закону, який би дозволив звільнити Ситника, голову своєї фракції Давида Арахамію. Той, за словами Дубінського, "з самого ранку методично обходив депутатів, і повідомляв, що голосів під цей законопроект немає, і він особисто буде голосувати "червоною кнопкою". Тобто, проти. Таким чином, наголосив депутат, Арахамія став на бік не лише корупціонера Ситника, але й інших правоохоронців і чиновників, "які можуть рахуватися в антикорупційних органах і спокійно брати хабарі, опираючись на "кейс" Ситника, внесеного в держреєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, але при цьому залишається головою одного з ключових антикорупційних органів".

Що буде далі? Ситник теоретично може трохи видихнути, але насправді, він перестав бути антикорупціонером, а просто бореться за виживання. Та проблема набагато більша, аніж порятунок окремо взятого директора НАБУ, адже громадяни України в принципі не мають довіри до всіх антикорупційних органів та їхньої здатності подолати корупцію.

Ще в лютневому дослідженні Центру Разумкова 66% українців висловили недовіру САП, 65% - НАБУ і НАЗК, 64% - Антикорупційному суду. А за даними червневого дослідження Центру соціального моніторингу "Моніторинг громадської думки населення України: червень 2020. Радикалізація настроїв на тлі економічної і політичної кризи" Антикорупційне бюро має найгірший баланс довіри/недовіри – мінус 62,8%. Тому і не дивно, що 47,7% українців вважають владу зовсім не успішною у боротьбі з топ-корупцією, ще 35% - скоріше не успішною, а дуже успішною - тільки 1,3%.

Попри цифри, які є вироком усім антикорупційним інститутам включно з Антикорупційним судом (про нього ще рік тому говорили як про панацею, але за цей час він виніс, здається, тільки один вирок), у цих органів залишається гамірлива група підтримки і серед депутатів, і серед громадських активістів. Цей колективний Шабунін відмовляється рятувати саму ідею боротьби з корупцією, натомість він рятує окремо взятого Ситника. Тому нема чому дивуватися, якщо рівень недовіри до НАБУ вже дуже скоро досягне 100%.

Зеленський від порятунку Ситника отримав ще одну сварку у фракції, що так просто не закінчиться і поглибить розкол у монобільшості. Президент та його політсила входять в чергову зону турбулентності, з якої вийдуть зі значними рейтинговими втратами. І це на старті місцевих виборів.