У мережі презентували "Ukrainian unofficial #Lviv" — другий том електронного архіву українського неофіційного мистецтва (перший був присвячений Києву).

Про це Суспільному розповів мистецтвознавець Богдан Мисюга.

Проєкт "Ukrainian unofficial" — це архів альтернативної художньої культури України другої половини ХХ століття. Сайт є двомовним: читати інформацію про митців можна як українською, так і англійською мовами. Львівський розділ налічує 16 митців.

«Ukrainian unofficial #Lviv» Скульптура Леопольда Левицького

Для того, щоб сформувати львівський розділ команда проєкту оцифрувала сотні творів живопису, графіки та скульптури, що зберігаються у закритих приватних зібраннях і музейних фондах та знайшла унікальні архівні матеріали.

«Ukrainian unofficial #Lviv» Ліжник. Зеновій Флінта

"Це Роман та Марґіт Сельські – художники, на яких тримався зв’язок з європейським авангардом, Карло Звіринський, який ще в 1957 році створює роботи в стилі структуралізму, в той час у Європі цей стиль зародився в середині 60-х, Євген Лисик, який робив декорації світового рівня", — каже Богдан Мисюга.

Окрім того до цієї групи входить чимало колоритних персонажів: хіпі, космополіти, діти радянських окупантів, які боролися з ідеалами своїх батьків, учні підпільної мистецької школи Звіринського та інші інтелектуали високого штибу.

«Ukrainian unofficial #Lviv» Генрієта Левицька

"Альтернативне мистецтво – це і був мейнстрім львівського мистецтва. Я думаю, що після цього проєкту мало би змінитися дуже багато акцентів. Неофіційне мистецтво міста Львова – це мистецтво вільної людини, маніфест внутрішньої свободи, зав’язаний на трьох десятиліттях", — говорить дослідник.

На сайті можна побачити понад 2 тисячі творів живопису, графіки та скульптури та дізнатись більше про таких художників: Євген Лисик, Карло Звіринський, Петро Маркович, Олег Мінько, Роман Петрук, Зеновій Флінта, Олександр Аксінін, Генрієтта Левицька, Роман Петрук, Богдан Сорока, Богдан Сойка, Роман та Марґіт Сельські, Леопольд Левицький, Ангеліна Буряковська, Ігор Боднар та Олександра Цегельська-Крип’якевич.