Трагедія однієї родини у двох фотографіях: на другому фото – Іван Пасевич, український захисник, який загинув рівно 7 років тому, 16 серпня 2014 року, біля села Красне на Луганщині під час обстрілу росіянами з РСЗВ «Град», закривши своїм тілом двох товаришів.

Тоді в нього залишилася дружина і маленька донечка, якій ледь виповнилося 7 місяців. Олена Пасевич, дружина Івана, на першому фото. 26 березня цього року не витримало і її серце.

Учасники АТО та їхні родини зі Львівщини точно знали Олену, яка після загибелі чоловіка знайшла в собі сили допомагати іншим.

Деякий час тому Олена написала: «Мабуть, найскладніше у спілкуванні з родинами, які втратили близьких на Майдані та в зоні АТО/ООС, шукати відповідь на питання "заради чого?". Ні, вони рідко про це запитують вголос. Хіба матері й дружини в миті щирості. І діти, які підростають. Це найстрашніше, чого не хочеш чути. Але оте питання висить в повітрі. Завжди і всюди. Воно важке, від нього бракує кисню й забирає мову. На нього ніколи не буде відповіді. Проте воно дістало б формальну відмовку, якби Україна зробила значний поступ у цивілізаційному розвитку, якби запрацювала судова система, якби відбулася реформа правоохоронних органів, якби суспільство розуміло ціну мирного неба і поки ще Незалежності, якби…

Натомість маємо обнулення всіх перебільшених і уявних досягнень. Нам пояснюють, що керувалися інтересами живих. Я щиро радію і плачу від радості з кожною родиною, яка дочекалася. Та родини, які вже не мають на кого чекати, теж живі! Їх уже розстріляли, закатували, знекровили… Вони вили від болю і відчаю днями і ночами. Вони повернулися з того світу, бо тільки їхнє тіло залишалося живим, коли душа і серце рвалися на шматки і вмирали тисячі разів. Але вони живі! Бо їх тримало крихке знання того "заради чого?" — це Гідність і Справедливість. Це не розмінні монети чи предмет торгу. Той, хто їх не має, ними не розпоряджається.

Ми не змінимо хід історії, ми не відмотаємо час назад, та ми не дозволимо забрати у нас пам’ять та наших героїв. Ми не маємо іншого шляху, як продовжувати їхній. Бо ж ніхто, крім нас…».

Пам'ятайте!

Фонд «Повернись живим».