Загиблих під час штучної голодівки в 32-му-33-му роках пом’янули в єдиному в Україні музеї Голодомору, що був облаштований майже 15 років тому у державному історико- культурному заповіднику «Межибіж».

Його теперішній директор Олег ПогорІлець розповідає Суспільному: скільки саме жителів області та й усієї України померли за ті два роки штучно влаштованого голоду, точної цифри не знає ніхто. За його словами, в свідоцтвах про смерть селян вказували інші причини й хвороби.

У першому і досі єдиному в Україні музеї пам’яті жертв голодомору в «Межибожі» щороку згадують зморених голодом селян, додає Олег Погорілець. Священик замкового храму Миколи Чудотворця, протоієрей Петро Леськів каже: молиться за закатованих радянським урядом і комуністичною партією селян, бо їх ховали цілими родинами, не відспівуючи.

Отець родом з Тернопільської області, де голодівку радянська влада не влаштовувала. Та, каже, пам’ятає розповіді своїх діда й бабусі про голодних селян, які тікали з-за Збруча в пошуках їжі.

«Бабуся казала: приходили на подвір'я, їли те, що варили й запарювали тваринам,такі вони були голодні», - згадує Петро Леськів.

Скільки селян загинуло за два роки голоду на Хмельниччині, відомостей немає в жодному архіві, - розповідає директор державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Олег ПогорІлець.

«У записах про смерть вказували інші причини, приховували причини смерті, архіви знищувалися. В Україні приблизно від чотирьох до дванадцяти мільйонів людей загинуло під час цього геноциду», - продовжує Олег Погорілець..

За його словами, в музеї зібрані всі тодішні закони й документи, які підтверджують: селян за відмову йти в колгоспи, знищували голодом.

Над оформленням музею працювала група художників та скульпторів під орудою народного художника України Миколи Мазура. Працівниця музею Людмила Іллюк, яка до карантину водила сюди туристів на екскурсії,говорить: людей вражають інсталяції.

«Є такі, що навіть плачуть,коли все це бачать», - каже жінка.

Житель ближнього до Меджибожа села Требухівці, вчитель історії В’ячеслав Пономар, який досліджував тему голодівки в регіоні, розказав про тодішнього голову колгоспу Тараса Пожарського. За його словами, той обманював районну владу задля порятунку селян.

«Він на неугіддях сіяв збіжжя, і те зерно збирали не в колгоспну комору, а зразу в будинки селян», - розповідає В’ячеслав Пономар.

Додає, обман Тараса Пожарського викрили, і чоловік застрелився. Зі слів В’ячеслава Пономаря, Меджибізька громада планує встановити на честь голови колгоспу Тараса Пожарського пам’ятний знак та починають збір грошей.