В цей день, 42 роки тому, тіло українського композитора Володимира Івасюка було знайдене у брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. 22 травня 1979 року похорон Володимира Івасюка у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Заступник голови Львівської ОДА Іван Собко з представниками департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА та депутатами Львівської облради вшанували могилу Володимира Івасюка на Личаківському кладовищі покладанням квітів, пише пресслужба Львівської ОДА.

«Згадуємо сьогодні Володимира Івасюка і його трагічну долю. Пам‘ятаємо його неповторні пісні, які знають представники кількох поколінь, і які виконуються у всьому світі. Його «Червона рута» не просто популярна пісня. Це вже особливий колоритний глибоко національний символ України. Його «Водограй» - весняно-бурхливий і радісний, наче відображає нестримну та щиру українську душу. Його «мальви» увібрали в себе любов і біль матерів, які втратили на війнах своїх синів. В його піснях - сама Україна! Можливо, саме тому вони такі близькі і рідні кожному українцю», - сказав Іван Собко.

Довідково:

Володимир Івасюк (1949 – 1979) — один із засновників української естрадної музики. Автор 107 пісень (серед яких — найвідоміша, мабуть, українська естрадна пісня "Червона рута"), 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Нагороджений званням Героя України посмертно. Автор відомих українських пісень "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Пісня буде поміж нас", "Два перстені".