15.03.2021, 13:31

Моя «корона»

Яким би самовпевненим не був, скільки б не обливався холодною водою та не обтирався снігом - ураження біологічною зброєю не уникнув. Розпочалося все 20 лютого, в суботу. Зранку голова була важкою, якоюсь несвіжою, в тілі слабість, але списав це на періодичні відхилення від норми, які іноді трапляються то від перевтоми (перед тим навідгортався снігу), то від недосипання.

Однак повернувшись по обіді додому відчув, що температура підіймається. Спочатку 37,2, потім вища, з’явилося легке покашлювання. Неділя подібно - зранку лише слабість, а під вечір температура близько 38. З понеділка начебто попустило, проте викликав додому лабораторію, щоби здати ПЛР-тест. Ввечері підвищеної температури вже не було, а у вівторок прийшло підтвердження - «корона».

Жодним чином до цього не готувався, але мене фактично нічого й не турбувало, хоча відчувалося: в організмі з‘явилося щось «чуже» - воно періодично вилазило і пробувало «на міцність». То несподівана, перепрошую, діарея, то - дика біль в очах, від якої прокидався вночі. Але упродовж тижня температури не підіймалася, тому виходив гуляти в парк і підтримував мінімальну фізичну активність. Дискомфортом була лише слабість, тому поздавав аналізи: загальний крові, коагулограму, d-димер. Нічого загрозливого - сказали лікарі…

Проте рівно через тиждень, у суботу під вечір, висока температура повернулася. Вже агресивніша - доходило до 39. Як згодом почув від дохторки - це була активна фаза розмноження вірусу. В неділю поїхав у клініку ім. Св. Параскеви і зробив КТ. Результат: умовне ураження легеневої паренхіми: справа - до 40%, зліва - до 30%. Лікар, яка подивилася результати, заспокоїла, що така картина є характерною для усіх хворих з ковідним діагнозом і порадила ще раз здати аналізи. Що я зробив і, начебто, знову нічого «страшного»: d-димер не перевищено; C-реактивний білок підвищений, але не критично; деякі загальні показники теж не відповідають нормі, але ж і не такі значні відхилення…

Проте у вівторок переслали ці аналізи вже у профільний медичний заклад. Звідтіля реакція була однозначною: негайна госпіталізація! Так 2 березня пізно ввечері, в кареті швидкої, з традиційно високою вечірньою температурою я прибув у лікарню.

Десять днів пробув на інтенсивних капанках: стільки ліків та ще й прямісінько у вену - не спожив упродовж усього життя. Лікарня є лікарня - щось добре, щось не дуже, але власне одна з причин цього публічного допису - це подяка. Так, я нині просто хочу подякувати і схилити голову перед тими лікарями, санітарками й медсестрами, які нині знаходяться на першій лінії невидимого фронту та рятують людей від ураження біологічною зброєю. Повірте - це дуже важка праця. Хворі різні. Деякі просто прикрі, деякі немічні, але комусь і по мізках ударяє. Хтось не тримає сечу, хтось робить під себе, а інший не розуміє де він і випорожнюється просто на підлогу палати. Різне буває. Хворих багато, темп роботи шалений, персоналу бракує. Практично всі працівники відділення вже перехворіли, але ж ніхто не знає скільки імунітет протримається і чи не буде другого кола. А це ж родини, які теж наражаються на небезпеку…

Тому ще раз: низький уклін тим, хто буквально рятує людей, ризикуючи собою і близькими. Так, наша напівзруйнована-недореформована медична система тримається саме на таких людях. І вони варті доброго слова та подяки.

Нині мене, мабуть за зразкову поведінку та задіяння внутрішніх резервів організму, відпустили зализувати рани додому. Тож на відміну від попередніх десяти днів, пишу цей допис зі свого улюбленого дивану, а не з лікарняного ліжка під капанкою.

Моя «корона». «В комнате с белым потолком, с правом на надежду…» Яким би самовпевненим не був, скільки б не обливався...

Опубліковано Yuriy Sytnyk Пʼятниця, 12 березня 2021 р.

Кілька висновків із пережитого досвіду.

Звісно кожен заслуговує та отримує своє, але є дві гарні приказки: «береженого Бог береже» і «як Бог не захоче - свиня не з‘їсть». Маємо справу зі зброєю, а пуля, як відомо, дурепа. Тому не треба сахатися людей і робити з себе ідіота, дихаючи на вулиці через маску, але варто пам’ятати про обережність. Кожна хвороба - це наша заслуга. Як правило все починається з голови. Тому здоровий глузд та іронічне ставлення до життя рекомендуються категорично. Цей вірус - то моцна зараза. Якщо вже аналогія з кулею - то боєприпас зі «зміщенним центром ваги». Знаю, знаю - то міф, але й сам вірус є напівміфічним і веде себе в тілі як та куля, котра не прошиває на виліт, а зупинившись у плоті наносить найнесподіваніші пораження. Мій начебто добрий імунітет не справився: спочатку вже ніби подолав заразу, а потім біологічний заряд таки зрикошетив у легені…

Так що продовжую працювати в ощадливому режимі, роблю висновки, придивляюся та прислуховуюся. Переосмисленим ділюся тутка - на віртуальнім обійстю, дарованім мені великим Цукербергом, храни Мошіах його здоров’я. Дякую всім причетним за підтримку та допомогу! А своїм рідним, близьким і просто добрим людям - бажаю удачі! Бо удачі на війні - це і є здоров’я.

Юрій Ситник, політолог

Обговорення

Завантаження плагіну facebook...

ТОП

ФОТО

Відео

У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова

Коментар

Блоги

Мирослав Дністрянський

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Михайло Цимбалюк

Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією

Василь Чорний

Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку

Підпишіться на WestNews.info у Facebook: